Сайт об украинском мини-футболе - Национальная сборная Украины
 

МИНИ-ФУТБОЛ на УКРАИНЕ

 




Меню сайта

Категории раздела
Избранное [6]

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа

Главная » 2010 » Январь » 30 » Михайло Романов: «Такого шансу у житті може вже й не бути»
01:30
Михайло Романов: «Такого шансу у житті може вже й не бути»
На чемпіонаті Європи з футзалу, що триває в Угорщині, національна збірна України завершила свої виступи у чвертьфіналі. Синьо-жовті у серії післяматчевих пенальті поступилися збірній Азербайжану (основний час завершився внічию - 3:3). Закінчення матчу українці провели набагато краще від свого суперника, однак опинитися у півфіналі нашим гравцям не судилося. Якби був додатковий час, Україна б дотиснула свого суперника і пробилася до півфіналу. Так вважає гравець збірної України та львівської «Енергії» Михайло Романов.

«Серії пенальті могло і не бути»

- По грі ми не заслуговували поразку, - згадує гру з Азербайжаном Михайло Романов. – У другому таймі ми були на голову сильнішими за свого суперника. Могли усе завершити в основний час, все-таки мали чимало гольових моментів, які не реалізували. А серія післяматчевих пенальті – лотерея, у якій сильнішим виявився суперник.

- Початок матчу для збірної України склався так, що краще не придумаєш. Ти забив гол уже на восьмій секунді матчу. Чому після цього наша команда затиснулася до власних воріт, так би мовити, чекаючи гол у відповідь?
- Не маю відповіді на це питання. У першій половині тайму ми повинні були пресингувати суперника, заставити його помилитися. Нам треба було залишити бразильців без м’яча, фізично вимотати, а так грати вони дуже не люблять. Чому ми закрилися до власних воріт - не можу сказати. Такої настанови не було.

- Швидкий гол додав впевненості у діях?
- Чвертьфінал чемпіонату Європи – уже додатковий стимул. У такій грі швидкий гол додає впевненості у своїх діях. Погано, що суперник доволі швидко зрівняв рахунок.

-У другому таймі ти міг поховати збірну Азербайжану, коли вирвався сам на сам з голкіпером суперника. Чому не вдалося забити у цьому епізоді?
-У центрі майданчика я перехопив поперечний пас. Знав, що суперник уже втомився і їхні передачі не будуть уже такими чіткими. Коли вискочив віч-на-віч, ситуацію вирішував сам. Збирався підсікати м’яч, витримав паузу, однак не вийшло все ідеально. На чемпіонаті Європи паркет був для нас трішки незвичним. М’ячі також не такі, як у нас, адже вони літають швидше. Вийшло так, що мені забракло кількох сантиметрів, аби дотягнутися до м’яча і належно його підсікти. Утім, коли дивився відеоповтор того моменту, то побачив, що біля мене біг партнер Валерій Замятін, якому можна було віддати передачу. Він мені казав, що підказував, аби я віддав пас, однак при такій атмосфері в залі я його не почув.

«Свята міні-футболу не відчувалося»

- Згоден з тим, що Азербайжан ви повинні були добивати в основний час гри, а не чекати післяматчевих пенальті?
-Звичайно. Просто були зобов’язані це робити. У нас було надто багато моментів, аби вирішити долю матчу в основний час. Якби на цьому чемпіонаті Європи був додатковий час, ми б обов’язково їх дотиснули. Не знаю чому змінили регламент, який, як на мене, був в якісь мірі незвичним. Та й взагалі таким незвичним мені видався цей чемпіонат Європи.

- Чому?
- На мою думку, угорці недостатньо добре організували цей чемпіонат Європи. Якщо брати у порівнянні з Португалією або Чехією, не відчувалося свята міні-футболу. Коли, наприклад, грали у Бразилії на чемпіонаті світу, в аеропорту усе було прикрашене символікою чемпіонату світу. У місті також було багато реклами, телебачення дуже активно працювало в тому напрямку, аби популяризувати чемпіонат. В Угорщині такої атмосфери, яка була на попередніх чемпіонатах Європи, не було.

- Повернемось до гри з Азербайжаном. Що відчував, коли підходив бити післяматчевий пенальті?
- Емоції словами не описати. Не вважаю себе штатним пенальтистом, однак така практика у мене була у 2004-ому році на чемпіонаті світу серед студентів. У чвертьфіналі ми зіграли внічию з чехами. Усе вирішувалося також у серії післяматчевих пенальті. Тоді я пробив погано, воротар відбив м’яч. Утім, наші хлопці після мене усе забили і все було нормально. Це був єдиний раз, коли я пробивав пенальті у футболці збірної.

- Зважаючи на це, не було думок, що знову можеш не забити у відповідальному матчі?
- Таких думок не було. Думав, якщо я не заб’ю, тоді хто? І в такій ситуації, вважаю, так повинен думати кожен гравець. Та, попри це, я навіть не міг подумати, що битиму пенальті, адже зазнав мікротравми на передматчевому тренуванні. У грі відчував біль, коли бив правою ногою, однак терпів. Забиваючи пенальті, про це не думав, адже знав, що було на кону. Коли поставив м’яч на «точку», емоції переповнювали, проте постарався усе викинути з голови. Та й вийшло так, що пенальті ми били біля воріт суперника, а запасні гравці намагалися повністю мене зламати різними вигуками.

«До сих пір у мене подавлений стан»

- В цілому гра збірної Азербайжану на турнірі здивувала?
-У їхній групі не було нормальних суперників. Та, попри це, себе показали доволі непогано. У них 90 % команди – бразильці та росіяни. Найголовніше проти них зіграти тактично. Вони не люблять грати без м’яча, не люблять бігати та відбирати м’яч. Та й у них немає повноцінних двох четвірок. У нашій грі так і складалося, однак нас підвела реалізація власних моментів.

- Перемога у першому матчі над бельгійцями вивела вас у чвертьфінал. Справедливо, на твою думку, перемогти у першій грі на турнірі і одразу опинитися серед восьми кращих команд Європи?
- Було б добре, якби на чемпіонаті Європи грали 16 команд, по чотири у кожній групі. Думаю, на наступному чемпіонаті Європи так воно і буде. Виграти одну гру в групі і опинитися у чвертьфіналі не є зовсім правильно. Для того, аби приїхати додому з медалями, потрібно виграти три матчі. Обов’язково виграти одну з двох ігор у групі та чвертьфінал. Якщо програєш у півфіналі, перемогти у матчі за третє місце. Тоді якісь медалі тобі гарантовані. Як на мене, це не зовсім правильно. В групі як мінімум повинні бути два матчі, які мають вирішувати долю виходу до наступного етапу змагань.

- На цьому чемпіонаті Європи календар до збірної України обернувся лицем. Не образливо, що при такому розкладі суперників усе для вас завчасно завершилося?
- Перед грою з Азербайжаном розумів, що Бог нам дає такий шанс, якого не буде в найближчі п’ятдесят років. У півфіналі ми не потрапляли на збірну Росії, а з португальцями нам було б грати легше. Загалом, усе складалося так, аби ми повернулися додому з медалями. До сих пір у мене подавлений стан і не можу собі пояснити, що такий шанс я і моя команда втратили. Загалом, чемпіонат в Угорщині багатий на сенсації. Ніхто не думав, що в півфіналі буде Чехія та Азербайжан, Португалія та Іспанія. На перші дві команди, мабуть, ніхто б перед чемпіонатом Європи ставок не робив. Усі чекали в півфіналі Іспанію, Італію, Україну, Росію, Португалію. Саме ці п’ять команд мали боротися за чотири місця в півфіналі.

«У четвірці повинні бути однодумці»

- Чи можна сказати, що збірна України на цьому чемпіонаті Європи у свою історію вписала ще одну безславну сторінку?
- Це не є безславна сторінка, адже участь у чемпіонаті Європи - це уже прогрес. Є мало команд, які можуть похвалитися стабільним виходом до чемпіонату Європи та світу. Ми програли у серії післяматчевих пенальті, а це - лотерея, однак до неї ми підвели себе самі. На мою думку, тут показується рівень нашого чемпіонату. Нам важко було звикнути до цих залів і м’ячів, які летять зовсім по-іншому. Наприклад, іспанцям чи росіянам до них звикати легше, адже у своєму чемпіонаті вони грають м’ячами, які летять саме так. Якби у нас були такі м’ячі й таке покриття у залах, адаптуватися було б легше. Ми б частіше реалізовували свої моменти, адже більше б били по воротах. У чемпіонаті України немає логіки бити таким м’ячем по воротах з дальніх дистанцій.

- Реально, аби у нашому чемпіонаті дозволили грати такими м’ячами?
- Думаю, будь-яка команда може взяти цей м’яч і ним грати. У нас в регламенті пише, що м’яч повинен бути від фірми «Адідас». Думаю, претензій до таких змін не буде. Це навпаки покращить якість і видовищність нашого чемпіонату.

- Останніми роками національна збірна України з футзалу нічим не може похвалитися. Що необхідно змінити, аби демонструвати кращі результати?
- У четвірках повинні бути однодумці, гравці, які у своїх клубах грають однаково. Кожен повинен знати своє завдання на майданчику. Утім, у нас було мало часу аби зігратися. Та, попри це, ми Азербайжану не програли ні фізично, ні тактично, ні індивідуально. Багато хто каже, що необхідно було підкоригувати склад перед чемпіонатом Європи, але ж немає гарантії, що інші гравці забили б пенальті. Знаю, що раніше преса писала чому не брали Максима Павленка. Утім, він поїхав на чемпіонат Європи і був лідером нашої команди. Ніхто не має такого голлеадорського чуття, як має він. А пенальті – це лотерея (Павленко не забив Азербайжану – Авт.).

- І наостанок. Як ставишся до того, що чимало країн до свого складу запрошують легіонерів, більшість з яких є бразильцями?
- На мою думку, це неправильно, адже чемпіонат Європи стає чемпіонатом світу. Майже у кожній команді є натуралізовані бразильці або легіонери з інших країн. У складі Росії в Угорщині виступали два бразильці, однак там вони не зіграли ключової ролі, адже Росія вилетіла у чвертьфіналі. Свою роль вони зіграли у збірній Азербайжану. Без них ця команда взагалі б не вийшла з групи. Це питання піднімали на чемпіонаті Європи. УЄФА буде з цим боротися. З наступного чемпіонату Європи хочуть дозволити грати лише двом легіонерам, які грають у чемпіонаті цієї країни не менше п’яти років. Такий варіант був би правильним.

Розмовляв Богдан ПАСТЕРНАК

ИСТОЧНИК: http://www.energia.lviv.ua/Pages/News.aspx?newsId=1330
Просмотров: 619 | Добавил: futsalukrain | Рейтинг: 0.0/0
Поиск

Календарь

>
> >
> >
> >
> >
Архив записей

Copyright MyCorp © 2020      Сделать бесплатный сайт с uCoz