Сайт об украинском мини-футболе - Национальная сборная Украины
 

МИНИ-ФУТБОЛ на УКРАИНЕ

 




Меню сайта

Категории раздела
Избранное [6]

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа

Главная » 2011 » Январь » 20 » Владислав Лисенко: "У Запоріжжі буде зовсім інша гра"
19:17
Владислав Лисенко: "У Запоріжжі буде зовсім інша гра"
У сім’ї воротаря "Енергії-Тайму" Владислава Лисенка поповнення. Його дружина Інна в той час, як її чоловік захищав ворота своєї команди у грі проти севастопольського "ПФС", народила доньку. У такий день у Владислава було подвійне свято. Досвідений голкіпер окрім того, що вперше став батьком, у першому матчі за свою нову команду не пропустив жодного гола.

«Уранівці» зіграні більше

-Я телефонував дружині зразу після гри, - зізнався щасливий батько, - але у неї був відімкнений телефон. А потім по дорозі додому вона мені зателефонувала та сказала, що народила донечку.

-Як плануєте назвати донечку?
-Діаною. Чому саме так? Не знаю, просто разом із дружиною нам обом більш за все сподобалось це ім’я. Вибирали довго серед різних імен і вибрали таке аби подобалося і їй, і мені.

-Учора був Щедрий вечір. Як відсвяткував? В сімейному колі?
-Так. Зараз з роддому забрав дружину, турбот, як кажуть мільйон, тому Щедрого вечора, як такого і не було. Сіли повечеряли, а далі турбування про дитину. Відверто кажучи, часу на донечку йде дуже багато.

-Як готуватиметься «Енергія-Тайм» до Кубкового матчу в Запоріжжі проти «Урагана», якому нещодавно ви поступилися в Івано-Франківську?
-Це буде зовсім інша гра, ніж в чемпіонаті. Передусім тому, що тоді ми не були ще такими зіграними, зібралися за декілька днів перед грою в Івано-Франківську. На підготовку було лише 4 дні, а цього не достатньо. Люди з двох різних команд, з двома різними тактиками. Потрібно було привикати. У грі проти севастопольського «ПФС» уже було трішки легше. До 29 січня ми з сьогоднішнього дня розпочинаємо підготовку безпосередньо до Фіналу чотирьох. Тобто часу буде достатньо, щоб і тактичні заготовки підготувати і фізично попрацювати. Ця гра буде зовсім іншою, тим паче вона буде на нейтральному полі, і в «Урагану» там не буде такої підтримки, яка була в Івано-Франківську.

-За «Ураган» грають бразильські легіонери…
-Ні для кого не стане секретом, що ми їдемо в Запоріжжя лише за перемогою. Щодо бразильців, то вони не люблять, коли проти них грають щільно. Коли ж їм дати волю, вони себе дуже вальяжно відчувають і мають простір для того, щоб створювати моменти, розігрувати комбінації. Якщо ж порівняти бразильців «Урагана» із тими бразильцями, які в минулому сезоні грали за «Шахтар», вважаю, що вони приблизно однакові за своїм рівнем гри. Однак, «уранівські» більше зіграні, а в «Шахтарі» кожен із бразильців тягнув ковдру на себе. Плюс «уранівських» бразильців у тому, що вони давно вже грають всі разом і мають гарну зіграність між собою.

Найбільше вразила Японія

-Чого не вистачало цього сезону в механізмі Гончаренківського «Тайму»?
-В нас з першого туру гра не пішла, ми зіграли внічию, потім пішла ігрова невпевненість та почали ходити чутки про обєднання. А коли два-три матчі невдало граєш, то перебудуватися важко. Плюс в нас в міжсезоння декілька гравців пішло з команди, а ніхто не додався, тобто не було такої конкуренції за місце.

-А що скажеш про теперішню конкуренцію у вортарській лінії обєднаної команди «Енергія-Тайм»?
-І Кардаш й Іваняк, який зараз в харківському «Локомотиві», дуже сильні воротарі. Вони гідні збірної України. Щоправда, в них трохи різна манера гри. У Іваняка є деякі переваги над Кардашем, а в Кардаша над Іваняком. А Ільків – молодий, якщо буде працювати та професійно ставитися до роботи має гарну можливість вирости у воротаря хорошого рівня. Тому конкуренція достатньо рівна, що тепер в «Енергії-Тайм», що в нас була з Іваняком в «Таймі».

-Збірна України провела дві ториські гри з Польщею. Чому тебе не викликали до лав збірної України?
-Ніхто нічого мені з цього приводу не казав. Можливо, вже зробили ставку на інших людей, а, можливо, тому, що два місяці після гри із «Шахтарем» у нас була підготовка до ігор в Сербії, і я надірвав мяз верхньої поверхні стегна. Я не тренувався більше півтора місяці і не грав відповідно. Можливо, через ці причини й не викликали в збірну.

-Владе, ти вже багато часу виступаєш у львівських командах. Можна вважати, що Львів для тебе став рідним містом?
-Звичайно, якщо рахувати всі міста, в яких я грав, чи жив, то в міні-футболі – це лише Київ та Львів. Звичайно, що після Києва у мене це Львів. Я тут достатньо обжився і сподіваюся ще не один рік провести тут. Знайомих багато і, навіть, людей, які не пов’язані з футболом.

-А постійно залишитись жити у Львові?
-Та ні, я Київ люблю більше всього на світі. Хоча знаєте, як життя може помінятися, все можливо… Однак – навряд чи…

-А яка країна тобі подобається, чи вразила?
-З усіх країн, де мені довелось побувати найбільше вразила Японія. Ми їздили тоді зі збірною України три роки тому. Було це весною, після того, як ми пройшли угорців у відбіркових іграх на чемпіонат світу. Мене вразили японські люди, які дуже працьовиті. За 10 днів, які ми там були, я не побачив ні одного папірця, жодної соломинки на вулицях. Чистота та порядок. А про працелюбність і мови не може бути. Ми навіть з хлопцями сміялися… Їдемо вранці на тренування, а люди всі, навіть, у центрі в Токіо багато їздять на велосипедах в класичних костюмах з краватками і в… кросівках.

-Скуштувати справжні японські суші вдалося?
-Метою одного екскурсійного моменту разом із Сергієм Чепорнюком було бажання спробувати їхні суші. Передусім тому, що я дуже сильно люблю суші. Однак, знайти хоча б якийсь ресторан-сушію не вдалося. І з цього дуже засмутилися.

Подобається «Динамо» Київ

-А що скажеш про японський футзал?
-Футзал в них на хорошому рівні. Їхня збірна постійно сперечається за лідерство в Азії з Іраном. Хоча іранці сильніші будуть від японців, вони постійно стають чемпіонами Азії. Однак, Японія вважається другою збірною в Азії після Ірану. Футзал там люблять взагалі нереально! Ми приїхали тоді на дві гри, так там по сім-вісім тисяч вболівальників приходили і це при тому, що це були товариські матчі. Та й навіть те, що Рікардіньо поїхав з «Бенфіки» грати в японський чемпіонат багато про що говорить.

-З футзалом зрозуміло. А чи любиш ти футбол і чи зміг би грати у нього?
-На любительському рівні зміг би грати. Хоча, мені здається, що це зовсім два різних види спорту. Спільне між цими видами спорту: м’яч, ворота і поле. Звичайно, що великий футбол – це спорт №1, хто ж його не любить? А так на професійному рівні грати у футбол було б ,мабуть, важко. Був би трішки молодшим тоді так. Свого часу ж грав у великий футбол.


-Друзі футболісти із великого футболу є?
-Звичайно, що є. В основному спілкувався із людьми свого віку (30 років і вище). Багато футболістів знав із бориспільського «Борисфену». В той час вони грали в Києві, я теж виступав за київський «Інтеркас» тому частенько спілкувався з ними. Зараз із великого футболу спілкуюся з Іваном Козорізом з «Іллічівця», з Русланом Ярошем, який свого часу в «Металісті» виступав, з Володимиром Остроушком, тобто із вихованцями одного тренера. Ми всі одного віку, всі разом вчилися. А з тих людей, з якими я не випускався, це – Смалько, брати Стояни…

-За яку футбольну команду вболіваєш?
-Мені імпонує «Динамо» Київ. Вболівальником себе не назву, але коли красива, рівна гра, то я вболіваю за киян. А якщо нема гри… Навіть були такі моменти при Газзаєві, мені настільки не подобалася гра «Динамо», що коли воно грало проти своїх заклятих ворогів – донецького «Шахтаря» я більше переживав за хорошу гру. Адже команда, яка демонструє хороший рівень гри, заслуговує на перемогу і те, аби за неї вболівати, аніж та команда, яка грає не відомо в що.

Автор: Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБЯК
За матеріалами: Галичина Спортивна (www.galsports.com), газета Спортивка
Просмотров: 390 | Добавил: futsalukrain | Рейтинг: 0.0/0
Поиск

Календарь

>
> >
> >
> >
> >
Архив записей

Copyright MyCorp © 2020      Сделать бесплатный сайт с uCoz