Наприкінці 2011 року збірна України з футзалу здобула путівку до раунду плей-офф чемпіонату світу 2012 року.
Навіть поразка в останньому матчі від господарів — збірної Азербайджану
- із рахунком 2:4 не завадила українській команді вийти з першого
місця своєї групи до наступного раунду кваліфікації світової першості. Допомагав здобути цю важливу перемогу і Михайло Романов - один з найкращих футзалістів України, який тривалий час грав за житомирський «Контингент».
На Новорічні свята Михайло з усією сім’єю приїхав до нашого міста. Ми
вирішили скористатись нагодою і поспілкувались із відомим футзалістом.
- Михайло, ти приїхав на Новий рік в Житомир. Чому саме це місто?
- Ми усією сім’ю приїхали в гості до Олександра Шнайдера (президент СК «Контингент» - прим. авт.),
якого я дуже поважаю і з яким мене пов’язує давня дружба. Та й в
Житомирі почуваємось вже як вдома. Хоча могли поїхати або на батьківщину
Діда Мороза, в Лапландію, або до батьків в Дніпропетровськ, чи у Львів,
де я тривалий час грав за «Енергію». Нам дешевше було б навіть поїхати в
Лапландію.
- Плануєш повернутись в Житомир?
- Звісно, мені хотілось би. Коли я приїхав в Житомир на Новий рік,
відчув, що повернувся додому. Було б класно взагалі знову повернутись
сюди, але поки не вдається відродити «Контингент». Мені просто нема куди
поки повертатись. Сподіваюсь що це тимчасово.
Про відбрікові матчі на ЧМ з футзалу
- Михайло, хотілось би почути твої враження про виступ збірної України в Азербайджані...
- В першу чергу хотілось би відмітити организацію чемпіонату. Вона була
на дуже високому рівні. Команди також були професійні і виского рівня.
Дуже здивували мене македонці. Перший матч з ними був дуже важкий, адже
ми перед цим не мали практично ніяких відомостей про цю збірну.
Виявилось, що команда дуже непогана, відмінно грає в захисті і нам було
дуже важко, хоча ми й здобули перемогу. Упевненіше переграли хорват.
- Ти теж виходив на майданчик?
- Я відіграв на майданчику весь перший матч з македонцями. Наступний
матч я пропустив. Тренер вирішив, що краще поберегти сили до
вирішального матчу з господарями. Мені потрібно було трохи часу на
відновлення, адже я пропустив тренувальний збір через травму, яку
отримав в російському чемпіонаті. І я вже вийшов на матч проти
Азербайджану і забив один з двох голів. Було важко трохи, але я
справився, вважаю, непогано.
- Це ж вже не перший твій виклик в збірну України...
- Перший раз я потрапив ще в молодіжну збірну у 18 років. Так що досвід
дійсно є. Я грав навіть за збірну світу проти збірної Лівії декілька
років тому.
- Що можеш сказати про нашу збірну? Її рівень зростає?
- Збірна України — гарний, зіграний колектив, який складався вже не один
рік. Тим же складом грали на відборі до чемпіонату Європи в Харкові, де
теж вийшли у фінал з першого місця, до речі. Багато було зіграно і
товариських матчів. І вже точно рівень нашої збірної росте, як і досвід.
Результати відбіркових турів на чемпіонат світу і Європи цьому доказ.
Інше питання, що рівень інших збірних, з якими нам доводиться грати, теж
росте, причому набагато швидше. Мені здається, що якби рівень
чемпіонату України був вищим, це б позитивно вплинуло на збірну. А якби в
України приїхали тренери з-за кордону, з тієї ж Росії, хоча це, мабуть,
фантастика, це взагалі колосально підняло рівень нашого чемпіонату і
самих гравців.
Футзал в Україні і Росії
- Ти два роки відіграв за львівську "Енергію". За яку команду виступаєш в цьому сезоні?
- Зараз я граю за футзальну команду «Політех» з Санкт-Петербурга, яка виступає в суперлізі Росії.
- Чому саме ця команді? Адже «Політех» займає останнє місце в суперлізі.
- Я обрав саме цю команду, тому що в ній працює один з кращих, на мою думку тренерів, Юрій Миколайович Руднєв (в день інтерв’ю стало відомо, що Руднєв звільнився з почали тренера команди «за згодою сторін» - прим. авт.). Раніше він працював в Московському «Динамо» і всі гучні досягнення цього клуба пов’язані саме із цією людиною (під
керівництвом Юрія Руднєва ФК «Динамо-Ямал» чотири рази ставав чемпіоном
Росії з міні-футболу, п’ять разів завойовував Кубок Росії з
міні-футболу та став володарем Кубка УЄФА з міні-футболу: 2006-2007, -
прим. авт.). Я знав, що команда, м’яко сказати, не лідер чемпіонату. Але я хотів пограти під керівництвом саме цього тренера.
- Не жалкуєш?
- Ніскільки не шкодую. Я поїхав в Росію, повторюсь, попрацювати з кращим
тренером Росії. І навіть за невеликий проміжок часу я багато чого
навчився і здобув цінний досвід. Я вважаю, що це головне.
- Можна порівняти екстра-лігу України і суперлігу Росії по футзалу?
- Це взагалі два зовсім різних чемпіоната. Російська суперліга на
декілька порядків сильніша за нашу екстра-лігу. Там дуже сильні команди.
В кожній грають легіонари. Багато бразильців, португальців, іспанців. І
це ще одна причина, чому я поїхав в Росію. Граючи з сильними
суперниками, набираєшся більше досвіду. В Україні, на жаль, в останні
роки екстра-ліга занепадає. Кількість команд-учасниць зменшується. Та й
самі команди дуже полярні. А в Росії всі команди дуже сильні. Навіть наш
ФК «Політех» лідерам турнірної таблиці було дуже складно переграти і ми
мали там шанси виграти.Результати матчів в Росії не такі передбачувані,
як в Україні.
- А чому так, як ти вважаєш?
- В Росії набагато вищий рівень організації самого чемпіонату.Там,
наприклад, зібрали перед початком чемпіонату всіх президентів клубів і
зобов'язали їх організувати в себе жіночі команди. В Росії дуже сильний і
представницький чемпіонат по жіночому міні-футболу. В Україні він теж
проходить, але там знову ж дуже мало команд. Також в Росії дуже велику
увагу приділяють дитячому футзалу. Кожен клуб має мати дитячу футзальну
школу і команду. Плюс є колосальна підтримка з боку держави. Є багато
державних програм, спрямованих на підтримку і розвиток футзалу. Є уроки
міні-футболу в школах, у ВУЗах, проводяться чемпіонати серед ВУЗів і
шкіл. Проводяться чемпіонати серед шкіл і ВУЗів, причому знову ж на дуже
гарному рівні. Матчі транслюються в інтернеті, багато їх на місцевих і
всеросійських каналах. Навіть є спеціальні передачі по техніці і тактиці
футзалу.
ИСТОЧНИК: http://www.footballzt.com/2012/01/myhajlo-romanov-pryihav-v-zhitomir.html
|
