| Напередодні
останнього матчу нашої групи чимало українських уболівальників почали
розглядати всілякі варіанти складу учасників плей-офф. Адже саме
поєдинок Україна — Туреччина повинен був визначити долю другого місця і
показати, чи може третя команда заслуговувати на звання кращого третього
колективу у відборі (нагадаємо, що саме він отримує останню путівку в
плей-офф)... Деякі ж, навпаки, не займалися подібними речами, будучи
впевнені в перемозі «синьо-жовтих» над Туреччиною і згадуючи останній
матч українців з турками, який закінчився з рахунком 12:2 на нашу
користь. Не думали про цифри і всілякі варіанти і самі футзалісти
збірної, ще задовго до початку поєдинку впевнено сказавши собі і кожному
— граємо тільки на перемогу.
Не знаю,
чи згадували «синьо-жовті» ті 12:2, але тепер вони прекрасно розуміли,
що такої фори Туреччина їм точно не дасть, тим більше, граючи у рідних
стінах. Навіть страшно уявити, як би тепер відреагували турецькі
вболівальники на подібний результат... Тим не менше з перших хвилин
зустрічі турки дали зрозуміти, що не будуть кидатися на Ципуна і його
партнерів з шашками наголо. Мінімум двоє футзалістів команди Омера
Канера постійно прикривали свій тил, та й пресингом господарі поля не
дуже-то відрізнялися. Напевно розрахунок господарів поля був зроблений
на одного габаритного нападника, що мав продавити захист і завдати
удару. Але, забігаючи наперед, скажемо, що такий варіант не пройшов. А
гра на контратаках не принесла їм бажаного результату.
Хоча саме
контратака дозволила Туреччині відкрити рахунок, коли «синьо-жовті»
залишили Кесеоглу без нагляду на правому фланзі, і тому вистачило лише
пару дотиків, щоб віддати точний пас на набігаючого в штрафну Кескіна. А
далі — справа техніки, і турки повели в рахунку.
Але
панікувати українським вболівальникам було нічого. «Синьо-жовті»
створювали пристойний тиск на ворота суперника, непогано комбінували, і
головне — били по воротах, змушуючи Йилдаза крутитися, як білка в колесі
(після потужного удару Олександра Сорокіна кіпер навіть трохи пошкодив
руку, але залишився в «рамці»). У підсумку старання українців не
залишилися без винагороди, і комбінація «скидка-удар здалеку» спрацювала
прекрасно: Дмитро Сорокін метрів з 12-ти своєю гарматою не залишив
шансів кіперу.
Після
цього команда Ривкіна не зменшила оберти, хоча їй і був вигідний
нічийний результат. Але до перерви вийти вперед «синьо-жовтим» так і не
вдалося. Ні, гольових епізодів у них було достатньо, але в останній
момент українцям постійно чогось не вистачало або щось заважало. То
рикошет, то у Свірідова знімуть м'яч з самої ноги, то кіпер якимось
дивом потягне удар... Загалом, турки відстояли нічию, покладаючи надії
на перерву і другий тайм.
Однак всі
ці надії на успіх на 22-й хвилині посипалися, як картковий будиночок!
Джихан Езджан навіщось почав фолити в центрі поля після програного
єдиноборства, і суддя без роздумів дістав з кишені для Езджана другий
«гірчичник», що дозволило йому піти відпочивати завчасно. На три хвилини
господарі залишилися в меншості, і здавалося, що тепер уже напевно
Україна вийде вперед. Але тут, як мовиться, «за себе і за того хлопця»
відіграв голкіпер Туреччини, зробивши парочку феноменальних сейвів і
приклавши всі зусилля, щоб м'яч не залетів у його ворота. І він не
залетів. Правда, в одній з атак підопічних Ривкіна і Йилдаз був
безсилий, але круглий ніяк не хотів залітати в сітку воріт! Доводилося
тільки дивуватися, як наші досі не забили?
Такий
варіант явно не влаштовував українців, адже рахунок був рівним, і
сказати, що турки залишалися без шансів забити — не сказати нічого.
Часом хтось та тікав у контратаку, а Кескін на 32-й хвилині буквально
пробачив Україну, коли після обрізки Журби на своїй половині поля
отримав м'яча на лінії штрафного і ледь не перекинув Ципуна.
При
такому сценарії розвитку подій було ясно, що для успіху треба забити.
Просто забити один гол, і все, турки повинні посипатися. І кому це не
відчути, як наддосвідченим Бондарю і Макаєву, що єдиними серед українців
вигравали Кубок УЄФА. Саме цей дует організував другий гол нашої
збірної і зняв напругу в повітрі. Дмитро вчасно побачив забігаючого до
дальньої штанги Ільдара і віддав тому чіткий пас, після якого Макаєву
гріх було не забити. 2:1, і перемога стала в рази ближче до збірної
України.
А
повністю вручити її в руки «синьо-жовтих» запропонував відмінно
відігравший до цього кіпер турків Йилдаз, який через хвилину заробив в
ворота господарів поля пенальті. До шестиметрової позначки підійшов
Павленко і без всяких хвилювань вколотив м'яч у кут воріт.
Правда,
не можна сказати, що для Туреччини це було кінцем. Якби не Ципун, то на
35-й хвилині відрив б точно скоротився, але Кирило продемонстрував
феноменальну реакцію і в стрибку дістав м'яч з правого кута. Українці
вже не бігли вперед з таким запалом, як у першому таймі, просто
намагаючись не упустити свій шанс. Першим з команди Ривкіна він випав
Разуванову, коли після чудово розіграної контратаки Володимир просто
зобов'язаний був розстрілювати кинутого партнерами кіпера, але якимось
дивом не влучив у дальній кут! Зате Разуванов реабілітувався через
хвилину, підхопивши м'яч після відскоку того від перекладини воріт
Ципуна (Ердал мало не зламав каркас своїм гарматним ударом) і спокійно
відправив його через усе поле в порожні ворота суперника. Тепер, на
відміну від матчу з Англією, УЄФА записала гол саме на Володимира.
Табло
показувало 4:1 за дві хвилини до кінця на користь України, і тепер для
Туреччини це дійсно був фініш. Наостанок трошки звести нанівець гіркоту
від поразки вдалося Ердалу, у якого вийшов феноменальний удар метрів з
20-ти прямо в праву дев'ятку. Ципун на такий постріл не зміг знайти
контраргументів.
Тим не
менш, це всього лише окремий епізод, в загальному ж всі констатували
одне — Україна сильніше Туреччини, і саме вона заслуговує місця в
плей-офф кваліфікації Євро-2014. Все інше — другорядне. А господарі
залишилися ні з чим, за додатковими показниками поступившись звання
кращого третина колективу відбору Словаччини.
Україна — Туреччина — 4:2
Голи: Д.Сорокін (10), Макаєв (33), Павленко (34, пенальті), Разуванов (38) — Кескін (8), Ердал (40).
Україна: Ципун — Павленко, Овсянніков, Макаєв, Бондар — Журба, Д.Сорокін, О.Сорокін, Свірідов — Разуванов, Рось. Головний тренер: Євген Ривкін.
Туреччина: Йилдаз — Ердал, Кесеоглу, Кескін, Д.Езджан — Калінджік, Хюйюк, Ішикай, Кочак — Челен, Езютюк, К.Езджан, Алвурду, Акбаш. Головний тренер: Емер Канер.
Попередження: Д.Езджан (4), Ердал (17), Йилдаз (34).
Видалення: Д.Езджан (22, повторне попередження).
Головний арбітр: Ф.Лумбрерас (Іспанія).
Арбітри: Ф.Какья (Мальта), С.Пеліссье (Франція).
30 березня. Ерзурум. «Ерзурум Буз Арена».
Статистика матчу
Україна * Туреччина
18 * Удари в площину * 6
19 * Удари мимо * 5
11 * Кутові * 7
3 * Фоли * 8
0 * Удари в каркас воріт * 1
Максим Максимюк, спеціально для АМФУ з Ерзурума.
|
