Сайт об украинском мини-футболе - Национальная сборная Украины
 

МИНИ-ФУТБОЛ на УКРАИНЕ

 




Меню сайта

Категории раздела
Избранное [6]

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа

Главная » 2010 » Апрель » 28 » Сергій Тригубець: «Енергія» дала мені шлях у міні-футбол»
16:03
Сергій Тригубець: «Енергія» дала мені шлях у міні-футбол»
Цього гравця в українському міні-футболі не сплутаєш ні з ким. На майданчику Сергій вирізняється філігранною технікою та працелюбністю, а поза ним — гарними людськими якостями. Про стару-нову команду, про шлях у міні-футбол, про медальні шанси "Енергії” та й загалом про життя — у нашому інтерв’ю з вихованцем рівненського футболу, а нині гравцем "Енергії” Сергієм Тригубцем.

— Сергію, цей сезон ти розпочинав, як гравець "Тайму”, тепер ти — гравець „Енергії”. Чи не шкодуєш, що втратив шанс вибороти золоті медалі у складі команди Станіслава Гончаренка?
— Ні, за цим не шкодую, адже в "Таймі” майже не грав, а в "Енергії” маю ігрову практику. По-перше, отримую задоволення від футболу, а по-друге, вболівальники, можливо, отримують задоволення від гри "Енергії” та від моєї зокрема. Не жалкую, що так сталося, навпаки радий, що так сталося. З "Таймом” ми розійшлися в дружніх стосунках. Ніхто ні на кого не ображається, всі все розуміють і роблять свою роботу.

— Упродовж кар’єри ти виступав за різні команди. А як почуваєшся в теперішній "Енергії”?
— Я завжди почував себе комфортно у львівській "Енергії”. І в теперішній, і в тій, за яку грав і рік, і чотири тому. Загалом, в усіх командах почуваюся нормально. Із „Таймом” у мене не склалося через те, що я отримав серйозну травму. Довелося перенести чотири операції та пропустити багато ігрового часу. Тому вирішив піти з цієї команди.

— Про твого колишнього тренера Станіслава Гончаренка кажуть, що він жорсткий у роботі. А що скажеш про методи роботи свого теперішнього наставника Миколи Сича?
— Теперішній наш тренер Микола Сич, як і Станіслав Гончаренко, дуже багато уваги приділяє дисципліні. У нас немає такого, щоб хтось на когось зверхньо дивився. Всі в однакових умовах. Тобто, хто кращий на даний момент — той і грає. Тому і Гончаренко, і Сич — тренери, які на перший план ставлять командну дисципліну, аби ми всі один одного розуміли, підтримували та добивалися результату, який потрібен не окремим гравцям, а загалом цілій команді.

— Окрім міні-футболу, які види спорту ще захоплюють?
— Цікавлюся всіма видами спорту, окрім таких зимових, як лижні гонки чи біатлон. Граю в баскетбол та футбол, узимку іноді граю в хокей. Хоча на загал, цікавлюся не лише спортом. Намагаюся всесторонньо розвиватися, не замикаючись лише на чомусь одному. Передусім тому, що спорт є тільки на цьому етапі мого життя, але рано чи пізно він завершиться. Тоді треба, мабуть, буде ще чимось займатися після завершення спортивної кар’єри.

— Чи маєш хобі?
— Люблю читати книги, а раніше любив випилювати різноманітні фігурки з дерева та фанери. Їх я часто дарував дітям. Ще раніше колекціонував значки.

— Відомо, що багато футболістів потрапляють у міні-футбол із великого футболу. А як ти прийшов у міні-футбол?
— Ще в 1995 році я закінчив рівненський СДЮШОР. Коли рівненський "Верес” вилетів із вищої футбольної ліги до першої, запрошував мене у свій склад, але паралельно із цим мені на¬дійшла пропозиція від команди з вищої ліги по міні-футболу... Я вирішив спробувати себе у міні-футболі. Спочатку грав за "Случ”, потім ця команда розлетілася, і я почав грати в першій лізі за МФК "Рівне”. Потім надійшла пропозиція від львівської "Енергії”, яку я прийняв. Переїхав до Львова і разом з тодішньою "Енергією” вийшов у вищу лігу. Потім у моїй кар’єрі був київ¬ський "Інтеркас”, львівський "Тайм” і знову повернення в "Енергію”.

— Сергію, можна зробити висновок, що львівська "Енергія” для тебе є, так би мовити, рідною командою?
— За весь період виступів у міні-футболі я найбільше часу віддав «Енергії». Щодо київського "Інтеркасу”, то перші свої медалі чемпіонату України, а саме бронзові та срібні, я здобув з киянами. Був там найкращим бомбардиром команди. Словом, там теж себе комфортно почував. В "Таймі” в мене теж нормально все складалося, якби не травма, яка не дозволила мені певною мірою розкритися та заграти. "Енергію” як команду я люблю та поважаю, бо вона дала мені шлях у міні-футбол, дала мені футбольне ім’я. Завдяки "Енергії” я й зміг грати в таких класних командах, як "Інтеркас” і "Тайм”.

— Порівняно з минулорічною "Енергією”, теперішній склад гравців кардинально змінився. З ким товаришуєш у команді?
— Моє життя так складається, що я товаришую зі всіма гравцями, де б не був і за які команди б не виступав. У мене немає такого, щоб я із кимось не розмовляв, або на когось ображався. На майданчику у мене є мої друзі, які в грі — мої суперники. Утім, це тільки під час гри. Це футбол, тут кожен хоче перемагати, здобувати славу, грамоти, медалі...

— Розкажи про свою сім’ю…
— Я одружений, дружину звати Юлія. З нею я знайомий уже п’ять років, але одружилися два роки тому. Живемо разом. Вона займається танцями, але не професійно, а для себе. Це її хобі. Юля всіляко мене підтримує не лише тоді, коли ми перемагаємо, а й коли програємо. Вона — чудова дружина, яку я дуже кохаю та поважаю.

— Якби була можливість щось змінити у житті, щоб ти змінив?
— Попри те, що у моєму житті були і світлі, і темні смуги, я нічого не хотів би змінювати. Нині я вдячний Богові за те, що все так сталося.

— Сергію, завершивши кар’єру гравців, багато футболістів стають на тренерську стежину. Твоє ставлення щодо цього?
— Наразі я над цим не задумувався, однак упродовж своєї кар’єри намагався запам’ятати підхід до справи різних тренерів, які мене тренували. Я завжди це аналізую для себе. Якщо і стану тренером, то вже буду готовим до цієї роботи.

ИСТОЧНИК: http://www.energia.lviv.ua/News.aspx?newsId=1482
Просмотров: 604 | Добавил: futsalukrain | Рейтинг: 0.0/0
Поиск

Календарь

>
> >
> >
> >
> >
Архив записей

Copyright MyCorp © 2020      Сделать бесплатный сайт с uCoz