Сайт об украинском мини-футболе - Национальная сборная Украины
 

МИНИ-ФУТБОЛ на УКРАИНЕ

 




Меню сайта

Категории раздела
Избранное [6]

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа

Главная » 2009 » Ноябрь » 28 » Олексій Петрушин: «Радий, що футбольна доля закинула мене до Львова»
09:07
Олексій Петрушин: «Радий, що футбольна доля закинула мене до Львова»

Цього сезону склад львівської футзальної «Енергії» поповнила ціла когорта відомих футболістів. Серед них російський легіонер Олексій Петрушин, який підписав із львівським клубом однорічний контракт перед початком сезону. Про свої справи в Україні та у новій команді Олексій розповів прес-службі клубу.

«В «Енергію» потрапив завдяки Ільницькому»

- Олексію, як доля закинула Вас до Львова?
- Цей варіант мені запропонував Іван Ільницький, теперішній гравець команди. Мою кандидатуру він порадив керівництву клубу. Подумавши тиждень, вирішив приїхати на турнір до Білорусі. Згодом вирішив підписати з «Енергією» контракт. Тепер про це не шкодую (сміється). Сподобалося й те, що команда ставить перед собою високі завдання: боротися за національний кубок та перше місце у національному чемпіонаті.

- Раніше цікавилися українським міні-футболом?
- У свій час грав проти донецького «Шахтаря», тому про цю команду я знав чимало. Загалом, коли приїжджаєш в іншу країну відкриваєш для себе щось нове. Щоб зрозуміти український чемпіонат, необхідно було в нього «втягнутися». Остаточна думка у мене ще не склалася. Та, попри це, скажу, що він набагато відрізняється від російського.

- Чим саме?
- Рівень російського чемпіонату вищий. Особливо, якщо порівнювати командну гру усіх колективів. В Росії чимало команд грають не завдяки «біганині», а за рахунок «голови». Окрім того, там є багато індивідуально сильних гравців. Мова йде не тільки про бразильців, а й про росіян.

- В одному із своїх інтерв’ю Ваш товариш Іван Ільницький сказав, що український чемпіонат підтягується до російського. Тобто, Ви з цим погодитися не можете?
- Поки-що важко сказати. Я зіграв тільки десять матчів, а це навіть не повноцінне перше коло чемпіонату. Загалом, вважаю, що в Україні є чотири сильні команди: «Тайм», «Шахтар», «Ураган» та «Енергія».

«Енергії» реально стати чемпіоном»

- Наскільки важко, на Вашу думку, буде обігнати «Шахтар» і «Тайм» у турнірній таблиці?
- Усе тільки починається. Загадувати наперед ще зарано, адже ще не зіграли перше коло. Уся боротьба попереду. Вважаю, що нам ще реально і наздогнати, і обігнати ці команди. Усе буде вирішуватися у фінальній шістці. З двома командами у нас ще по три матчі.

- Усю силу «Енергії» покажуть матчі у другому колі?
- Звичайно. Виїзні матчі проти сильних команд покажуть, чого ми насправді варті. Нам реально навіть стати чемпіонами. Тут усе залежить від самих гравців, тренерського штабу, від керівництва клубу.

- Чимало фахівців у розмові з автором цих рядків дивуються як за короткий час «Енергії» вдалося створити такий боєздатний колектив. Вас це не здивувало?
- Зрозуміло, що команду за два місяці не робиться. Попри це, видно, що ми прогресуємо. Нам треба не один день пограти разом, аби давати певний результат. Навіть якщо ми цього сезону не станемо чемпіонами, ми зробимо крок вперед.

- Як пройшла адаптація в новій команді і в новому місті?
- Чудово. Немає різниці чи я з України, чи з Росії. З усіма можу пожартувати, поговорити. Місто також подобається. Радий, що футбольна доля закинула мене до Львова. Спочатку були сумніви: підписувати контракт чи ні. Тепер уже їх немає. Зараз стовідсотково переконаний, що зробив правильний вибір, приїхавши до Львова.

«Відчуваю себе на 25»

- Окрім «Енергії», були ще інші пропозиції?
- Був ще один варіант, однак називати його не бачу сенсу. Не шкодую, що його не обрав.

- Коли їхали до Львова, були побоювання, що пробитися в основний склад буде важко?
- Ні. Знаючи себе, стовідсотково був впевнений, що гратиму в основі.

- Олексію, Ви уже віковий гравець. Як вдається грати у такому віці (37 років) на такому рівні? Можливо, є якийсь секрет?
- Не думаю про те, скільки мені років. Та й думати про це хочеться. Якщо це і роблю, то відчуваю себе на 25. Загалом, якщо вийде, хочу грати до 40 років.

- Ким бачите себе після міні-футболу?
- Над цим поки ще не задумувався. Можливо, займуся тренерською діяльністю. Цей варіант можливий. Утім, на саджу ще себе в тренерське крісло, коли непогано почуваюся гравцем. Я ще не награвся, хочу й далі отримувати задоволення від того, що виходжу на футзальний майданчик.

Розмовляв Богдан Пастернак 

ИСТОЧНИК: http://www.energia.lviv.ua/Pages/News.aspx?newsId=1202

Просмотров: 501 | Добавил: futsalukrain | Рейтинг: 0.0/0
Поиск

Календарь

>
> >
> >
> >
> >
Архив записей

Copyright MyCorp © 2020      Сделать бесплатный сайт с uCoz