Сайт об украинском мини-футболе - Национальная сборная Украины
 

МИНИ-ФУТБОЛ на УКРАИНЕ

 




Меню сайта

Категории раздела
Избранное [6]

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа

Главная » 2013 » Март » 26 » Олег Шайтанов: «Зараз національна команда починає нове життя з новим тренером»
21:25
Олег Шайтанов: «Зараз національна команда починає нове життя з новим тренером»
Дворазовий віце-чемпіон Європи Олег Шайтанов вивів київський «Епіцентр К3» до фінальної частини національного Кубка/

Київський «Епіцентр К3» виступає на першість міста. Але вже другий рік поспіль команда гучно заявляє про себе вітчизняному футзальному загалу. Минулого сезону в Кубку України столичний клуб ледь не вийшов до «Фіналу чотирьох»: першоліговий «Титан» довів свою вищість тільки в повторному виїзному поєдинку на майданчику спорткомплексу ЦСКА. Зате цього року «Епіцентр К3» на шляху до вирішального етапу змагань не зупинив навіть вищоліговий клуб: кияни вдома обіграли хмельницький «Спортлідер+» 6:3 і здобули право на участь у луганському «Фіналі восьми».

— Як сталося, що ви опинилися в «Епіцентрі»?
— Кілька років тому повернувся з грузинської «Іберії». Мав варіанти для продовження кар’єри, зокрема, в Литві, непогані з фінансової точки зору. Але коли ти народився в Києві, маєш сім’ю, то й пріоритет зрозумілий — столиця. Надійшла пропозиція від директора «Епіцентр К3» Володимира Гончарова. Погодився.

— Неважко було наважитися саме на такий статус?
— Сумнівів не було — тільки бажання сумлінно працювати, а ще — розуміння відповідальності покладеної на тебе місії. У футзал на той час грав понад 10 років. Працював із серйозними фахівцями — Олександром Гурже­євим та Станіславом Гончаренком. Саме їх методику взяв за орієнтир.

Пропозиція була спокусливою. Спортивна лінія в «Епіцентр К3» чітко витримувалася. Ніхто не говорив, що завтра гратимемо в першій лізі, а післязавтра — у вищій. Але те, що потенціал у команди великий — безперечно. По-іншому й бути не може: на кожній ділянці нашої організації працюють професіонали. Позаторік ми стали чемпіонами міста, торік — віце-чемпіонами.

Зараз компанія будує Палац спорту в містечку Городок Хмельницької області. «Епіцентр КЗ» має можливість брати участь у матчах національного кубка, проводити товариські поєдинки з командами екстра-ліги. Не виключаю, що, показуючи стабільні результати, станемо повністю на професійні рейки.

— Як проводили селекційну роботу, добираючи гравців до команди?
— Коли прийшов, стрижень у команди був. Я, по суті, нічого й не торкався. За три роки додали в колектив дві-три людини. Футболістів талановитих у Києві багато, а команд, зокрема, в екстра-лізі, мало. Отож, обирати є з кого.

— Удалося відразу встановити контакт із підопічними?
— Особливих проблем із цим не було. Знав багатьох хлопців, а вони — мене. Коли виникали певні непорозуміння, вирішували їх спокійно. На кожному етапі становлення колективу бувають певні проблеми. У жодній команді немає такого, щоб усі всім були задоволені — ігровим часом, бажанням грати саме з цим партнером, фінансовими умовами. Питання в тому, чи зможеш ти з цим впоратися? Намагалися знайти спільний знаменник через діалог. Ні­хто не ходив скаржитися директорові клубу — ні я, ні хлопці. Головне для мене — створення в команді пот­рібної атмосфери. Для цього готовий відмовитися від талановитішого гравця, але з низькою стелею людських якостей, взявши «роботягу», який не вдарить, образно кажучи, тебе і колектив в спину. Якщо в людині все гаразд, поруч друзі, він більше зробить на майданчику, ніж талановитіший футболіст, який думками перебуває поза грою чи його щось не влаштовує. Євген Варениця, мій колишній партнер по «Уніспорт-Будстару», говорить, що наша команда не найсильніша за добором гравців, але як колектив — одна з найпотужніших у Києві. Можу пишатися цими словами.

— Наскільки важко бути саме граючим тренером?
— Розумію: з холодною головою ти оцінюєш події на майданчику, якщо тільки постійно спостерігаєш за грою з лави запасних. Тому готовий до того, щоби відмовитися від нинішнього статусу й не виходити самому на майданчик, якщо відчую, що це піде на користь команді.

— Що завадило «Епіцентру К3» пройти «Титан» у торішньому розіграші національного Кубка?
— Банальний брак досвіду. Ми ж до цього навіть не грали за схемою 2 х20 «чистого» часу, грали «брудний» до цього. Хлопці злякалися того, що можуть зробити. Перед першим матчем були розкутими, а коли «Фінал чотирьох» став близьким, занервували. На жаль, мені не вдалося зняти цю напругу, тож на «Фінал чотирьох» не поїхали, хоча виграли перший матч чвертьфіналу.

— Зате хмельницький «Спортлідер+» цього сезону обіграли переконливо — 6:3. Чинник перемоги?
— Перший тайм протистояння програли — 0:1. У перерві сказав хлопцям: «Ми боїмося суперника більше, ніж він того заслуговує. Нам цій команді треба зробити трішки боляче. Якщо вдасться, то все буде гаразд». Хмельничан поважаю, це далеко не слабка команда. Але усвідомлення того, що вони можуть поступитися друголіговому клубу, пригнітило їх. Ми забили шість м’ячів поспіль — 6:3. Коли супернику стало погано, в нього всі стали однаковими.

— У 1/4 фіналу Кубка гратимете з харківським «Нікарсом». Прохідний суперник?
— Поважаю його. Ніколи так не скажу, хоча жереб, ясно, міг бути й гіршим. 50 на 50. Аматори Києва проти аматорів Харкова. Побачимо — хто кого. А подальших планів у турнірній сітці Кубка не будуємо.

— Чемпіонат України вихо­дить на фінішну пряму. Якою вам бачиться розв’язка турніру в екстра-лізі?
— Складне запитання. Відомо, що структура проведення чемпіонату-2012/2013 передбачає наостанок матчі плей-оф. Для вболівальників, безумовно, це цікаво: кожний поєдинок гратиметься «від ножа». З іншого боку, стикові матчі можуть поставити під сумнів підсумки регулярного чемпіонату. Ти міг бути найкращим вісім місяців сезону, але за останній втратити все. Відповідно — на перший план вийде психологія. У кого вона виявиться стійкішою, той і здобуде «золото» чемпіонату України.

— А збірна України? Десять років національна команда не брала медалей Євро, з 2005-го не грала в півфіналі першості континенту…
— Це так. Але ж і не вистачало якоїсь дещиці: наприклад, 2010-го програли Азербайджану в чвертьфіналі тільки в серії пенальті, не реалізувавши десятиметровий на останніх хвилинах.
Зараз національна команда починає нове життя з новим тренером. У цій справі важлива кожна дрібниця. Мене радує факт перебування в тренерському штабі колишнього капітана команди Олександра Косенка. Тактично — це один із найсильніших фахівців України. Думаю, головний тренер Євген Ривкін та Олександр стануть однодумцями. І тоді в збірної України буде чудовий шанс надолужити «нестачу» медалей за останні роки.

Віталій МАРТИНЮК, «Український футбол».


Просмотров: 519 | Добавил: futsalukrain | Рейтинг: 0.0/0
Поиск

Календарь

>
> >
> >
> >
> >
Архив записей

Copyright MyCorp © 2020      Сделать бесплатный сайт с uCoz