Сайт об украинском мини-футболе - Национальная сборная Украины
 

МИНИ-ФУТБОЛ на УКРАИНЕ

 




Меню сайта

Категории раздела
Избранное [6]

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа

Главная » 2009 » Октябрь » 20 » Михайло Романов: "Головне для мене – чемпіонство "Енергії"
16:24
Михайло Романов: "Головне для мене – чемпіонство "Енергії"

Цього сезону лави львівської “Енергії” попонила ціла когорта відомих футболістів. Серед них гравець збірної України та екс-гравець житомирського “Контингенту” Михайло Романов, який в стартових турах вже чотири рази зумів засмутити воротарів суперника забитими голами. Про шлях у міні-футбол, про плани та перспективи на сезон - у нашій розмові із “енергетиком” Михайлом Романовим.

-Ти вже два місяці в “Енергії”. Чи легко протікала акліматизація та влиття в новий колектив?
-Акліматизація, напевно, протікає ще й до сих пір. Потрібно привикнути до нового колективу. Гарно те, що в “Енергії” всі професіонали і кожен відноситься до своєї справи професійно. У принципі, хлопців, з якими я зараз граю в одній команді, знав ще до “Енергії”. Адже раніше з деким із них довелося пограти в різних командах. Це, звісно, якоюсь мірою допомогло мені краще акліматизуватися у новій команді.

-Якщо порівнювати стилі свого попереднього клубу, маю на увазі житомирський “Контингент”, та теперішнього -- львівської “Енергії”, що спільного та що відмінного в грі цих команд?
-Стилі “Енергії” та “Контингента” дуже сильно різняться між собою. В “житомирському клубі вся гра команди головним чином будувалася через мене. Виступаючи у “Контингенті”, мені доводилося по 35 – 36 хвилин проводити на майданчику. А от у львівській “Енергії” в основному намагаюся грати на команду. Те, що вимагає від мене головний тренер, я виконую. На відміну від попереднього клубу, теперішня моя команда грає у більш сучасний, європейський футбол: з підстраховкою гравців. Ми граємо у більш комбінаційний футбол. Та й завдання, які ставлять в “Енергії” набагато вищі, аніж ті, які ставились в житомирському “Контингенті”.

-Ти виступаєш у другій четвірці разом із Шевченком, Петрушиним та Ільницьким. І вже чотири рази встиг відзначитися за “енергетиків” голами. Чи означає це, що ти легко знайшов спільну мову з партнерами по четвірці?
-На мій погляд, в “Енергію” теперішнього виду взяли гравців, які можуть і самі вражати ворота суперників і дають змогу відзначитися партнеру по команді. В команді усі професіонали і виконують спільну роботу. В нашій четвірці, як і в команді у цілому, загалом колективна гра. Колективна оборона та колективна атака. І те, що створюють мої партнери намагаюсь реалізовувати. Хоча, був гол, коли мені вдалося підловити гравця команди на помилці, перехопити м’яч та забити гол.

-Чи ставиш перед собою завдання стати кращим бомбардиром сезону?
-Найголовніше завдання для мене, аби “Енергія” стала цього сезону чемпіоном. Про це я сказав ще тоді, коли підписував із клубом контракт на один рік. А особисті ж амбіції та плани у мене відходять на другий план.

-Як вважаєш, теперішній “Енергії” під силу поборотися за золото чемпіонату?
-Якщо всі гравці будуть добросовісно відноситися до всіх своїх обов’язків, до своєї роботи, в першу чергу отримувати задоволення від своєї роботи, тоді ми станемо чемпіонами. Тим більше перша гра з донецьким “Шахтарем” це показала.

-Які команди вважаєш основними конкурентами “Енергії” у цій боротьбі?
-Багато хто вважає, що за чемпіонство цього сезону, як і минулоріч передусім будуть боротися два клуби – “Тайм” та “Шахтар”. Але я так не думаю. Якщо б я так думав, то не перейшов би в “Енергії”. Вважаю, нам цілком до снаги цього сезону стати чемпіонами.

-З ким товаришуєш по команді?
-Спілкуюся з усіма хлопцями. З деким із них раніше виступав за одні команди, то в принципі вже був знайомий. А так, спілкуюся із росіянами, бо розумію, що їм важко адаптуватися в Україні. Адже це переїзд в новий клуб, нову країну.

-Як проводиш вільний час?
-Весь вільний час намагаюся присвячувати cім’ї – донечці та дружині, які разом зі мною переїхали до Львова.

-Вже встиг привикнути до Львова?
-Мені довелося пожити в багатьох містах. В Києві, Запоріжжі… Прийшовши в “Енергію”, ближче познайомитися зі Львовом часу у мене не було. Адже в нас спочатку були збори в Білорусії та Івано-Франківську. Утім, після тренувальних зборів приїхавши до Львова доволі швидко привик до цього міста. Тим паче, це місто мені завжди подобалося. Пригадую, ще раніше, коли приїздив до Львова, виступаючи за “Інтеркас”, “Дніпроспецсталь” та “Контингент”, мені дуже подобалось місто Лева. Особливо взимку, коли падав сніг. Окрім міст України довелося побувати в багатьох містах Європи. Тому, порівнюючи ці міста зі Львовом, вважаю Львів справді європейським містом з красивою архітектурою.

-Затори на вузеньких львівських вуличках тебе не шокують?
-Відверто кажучи, після Києва затори на львівських дорогах не можуть шокувати. Наприклад в столиці у пробці доводилось простоювати по дві години, коли пішки можна було добратися за хвилин двадцять. А так на тренування і з тренувань їжджу на клубному автобусі.

-Вже маєш якісь улюблені місця у Львові?
-Ці місця залежать від моєї сім’ї. Наприклад, моїй донечці подабається дитячий магазин “Антошка”. Там є гарний дитячий майданчик та дитяча перукарня. Дружині дуже подобається архітектура центральної частини Львова. Інколи, коли випадає вільна хвилинка, люблю разом із сім’єю прогулятися вечірнім Львовом. Так би мовити подивитися на Львів у вогнях. Атмосфера просто фантастична.

-Чи слідкуєш за грою трьох інших львівських команд?
-“Кардинал” знаю два роки, відколи цей клуб виступає у вищій лізі. Зараз у них вважаю найсильніший склад та гра. Стосовно “Тайму”, то у них дуже сильний склад. З майже половиною “таймівців” свого часу я виступав у київському “Інтеркасі”. Там зібрані справжні професіонали. Що ж стосується ТВД, то місце на дні турнірної таблиці, яке зараз займає ця команда, звісно, не їхнє. ТВД завжди ставило перед собою великі завдання. Думаю, що вони піднімуться у турнірній таблиці, адже чемпіонат ще довгий. Ця команда з амбіціями.

-Що можеш сказати про гру “Тайму” в розіграші Кубка УЄФА? Маю на увазі останній груповий турнір у Дебрецені, який “таймівці” вдало подолали та вийшли до 16-ки найкращих клубів Європи?
-Скажу, що хлопці молодці. Дуже добре зіграли. Нічия з італійським “Лупаренсе” дуже багато вартує. “Тайм” це прекрасно продемонстрував. Я бачив голи та фрагменти гри. Скажу так, що “Тайм” грає на своєму рівні. А рівень у команди Станіслава Гончаренка – високий. Якщо далі для них буде сприятливе жеребкування, вони обов’язково повинні потрапити в Фінал чотирьох. Багато з гравців “Тайму” вже встигли пограти у єврокубках, тому вважаю, що справжнім успіхом буде їхній вихід до Фіналу чотирьох. Хоча в принципі “таймівці” Макаєв та Бондар вигравали Кубок УЄФА у складі російського клубу “Віз-СІНАРА”. Тому хочу побажати хлопцям не зупинятися на досягнутому.

-Пригадай будь ласка, як складався твій шлях у міні-футбол?
-В 17 років у мене була можливість поїхати грати в Росію в першу або другу російську ліги, щоправда у великий футбол. З іншого боку була можливість залишитися в Україні та грати у міні-футбол. Спочатку я грав у великий футбол. Та одного разу зимою, коли багато снігу, хлопці запропонували мені перейти грати до залу. Спочатку в залі ми грали, звичайно, великим м’ячем. Це побачив тренер з училища Юрій Миколайович і дав нам міні-футбольного м’яча. Спочатку було незвично. Довго не міг призвичаїтися до м’яча, який не стрибає… З цього все й почалося. Тренер запросив мене на тренування, потім запропонував мені зіграти на одному із турнірів. До речі, на цьому турнірі ми перемогли. А я за п’ять хвилин забив чотири голи. На цих змаганнях був тренер “Бересфорда”, який зробив мені пропозицію виступати у його команді. А вона тоді грала у першій лізі. У тому складі грав Валєра Лєгчанов, теперішній гравець “Тайму”, Андрій Мельник, воротар ТВД. Потім, коли команда грала вже на область, за сезон я забив більше 40-ка голів. Став кращим бомбардиром області. А вже потім виступав за “Інтеркас” та “Дніпроспецсталь”.

-А за великим футболм стежиш?
-Звичайно, що дивлюся великий футбол. До речі, моєю улюбленою командою є каталонська “Барселона”. Це зараз найкраща команда в світі. Їхній стильгри мені нагадує міні-футбольний. Вони дуже багато грають низом та у пас.

-Якби не футбол, то яку б професію обрав?
-Цікаве запитання. Треба подумати. Чесно кажучи, про це навіть не задумувався. Мій дядько був арбітром, який ще за часів СРСР судив матчі, подарував мені м’яча. Це сталося приблизно тоді, коли мені виповнилося десять років. А так, до цього займався дзюдо, боксом, навіть на плавання ходив. Та після того, як він мені подарував м’яча, зрозумів, що футбол – це моє.

-У своїй кар’єрі тобі довелося пограти під керівництвом різних тренерів у “Дніпроспецсталі”, “ Інтеркасі”, “Контингенті”, збірній Україні. Що можеш сказати про свого теперішнього наставника Миколу Сича?
-Те, що кидається зразу у вічі, на відміну від інших, це те, що він дуже тонкий психолог. Старається не те, щоб зразу наказувати гравця за якусь невдалу гру, а навпаки – поговорити з людиною індивідуально, дізнатися причину та пояснити, як краще зіграти у тій чи іншій ситуації. Мені дуже подобається підхід Миколи Сича. Наприклад, зараз дуже багато ходе розмов, що в збірній Україні нема тренера. Я з цим не погоджусь, адже Геннадій Лисинчук, як психолог, теж дуже сильний тренер. Якщо б не його психологія в деяких іграх, то, здається, збірна не досягла б таких високих результатів, які зараз у неї є. Стосовно тренера “Енергії” перше, що кидається у вічі – це те, що він в першу чергу дуже працелюбний та вимогливий до себе. У нього є дуже гарна фраза: “Починайте з себе, шукайте причину в собі”. Він молодий та водночас починаючий тренер. Гадаю, у нього велике тренерське майбутнє.

-Ти один з небагатьох українських футболістів, який забивав голи за збірну самим бразильцям на минулорічній першості світу. Та ще й два! У березні цього року у відбірному матчі до чемпіонату Європи Україна – Румунія ти теж відзначився дублем, завдяки чому Україна отримали путівку на європейську першість. Якось по особливому налаштовуєшся на ігри за збірну?
-Одягнувши футболку збірної, у мене дуже велике емоційне піднесення. Коли звучить гімн України відчуваю такий емоційний приплив сил та енергії, що словами важко передати.

-Твій рецепт успіху у міні-футболі.
-Багато тренуватися, любити свою професію так, аби вона приносила задоволення. І навіть з поразки вміти зробити правильні висновки.

Розмовляв Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ’ЯК

ИСТОЧНИК: http://www.energia.lviv.ua/Pages/News.aspx?newsId=1142
Просмотров: 662 | Добавил: futsalukrain | Рейтинг: 0.0/0
Поиск

Календарь

>
> >
> >
> >
> >
Архив записей

Copyright MyCorp © 2020      Сделать бесплатный сайт с uCoz