| ародився Мар’ян Маринюк
7 січня 1983 року в селі Зіболки, яке знаходиться в 20 кілометрах від
Львова. Уже в третьому класі розпочав займатися футболом у сільській
команді в Григорія Сеньківа, з його «легкої руки» у 5 класі хлопця взяли
до школи ФК «Карпати», де його тренером став Ігор Артимович. Якраз у
цей час Маринюки отримали квартиру у Львові і Мар’ян, провчившись рік у
звичайній школі, в 5 класі перейшов до спортивної школи «Карпат», де і
навчався до 11 класу. Закінчивши школу Мар’ян Маринюк вступив до
Львівського інституту фізкультури і одночасно відгукнувся на запрошення
Романа Свища і розпочав виступи в футзалі за команду «ТВД-2», яка
спочатку грала на першості міста, а згодом у другій лізі чемпіонату
України з футзалу. Одночасно грав у великий футбол на чемпіонаті області
за команду «Кордія» Брюховичі. Після двох років виступів за другу
команду «ТВД» Мар’яна почали залучати до ігор в першій, яка змагалася в
чемпіонаті України в першій лізі. Згодом до руля команди запросили
Романа Ковальчика, з яким «ТВД» ще два роки набирався досвіду в першій
лізі, а тоді вже здобув путівку до вищої ліги. У 2006 році за станом
здоров’я Мар’яну на три роки довелося перервати футбольну кар’єру. Проте
даремно час Мар’ян не гаяв. Познайомився з чудовою дівчиною Наталею і
згодом одружився. Спільно з Наталею виховують сина – Дениса, якому
виповнилося 3,5 роки. На даний час сім’я Маринюків знімає в Рівному
квартиру. Відновлення ігрової форми він розпочав з великого футболу, 2-3
роки граючи за команди «Шляховик» Запитів у першій лізі чемпіонату
Львівської області, а потім у вищій лізі за ФК «Куликів». У той же час у
Львові була створена футзальна команда «УДАІ», яка спочатку виступала
на чемпіонаті міста, а згодом змінивши назву на «Динамо» заявилася до
першої ліги Чемпіонату України. Ось за цю футзальну команду, якою
керував відомий у минулому гравець дніпропетровського «Дніпра» Андрій
Ділай, Мар’ян Маринюк, після вимушеної перерви, і поновив свої виступи в
футзалі. Згодом на допомогу Андрію Ділаю прийшов Євген Москвин і
команда під керівництвом цього тандему посіла перше місце у фінальній
пульці першої ліги, але від виступів у вищій - відмовилася. Після
львівського «Динамо» був «Львівхолод», в якому Мар’ян провів пів сезону.
А вже в січні 2011 року Маринюк відгукнувся на пропозицію керівництва
МФК «Кардинал-Рівне» і в перше з’явився на майданчику в складі
рівненської команди в Харкові в матчі проти «Моноліту». Потрапивши до
складу кардиналівців Мар’ян забронював за собою місце в першій четвірці.
Перша розмова з Мар’яном відбулася рівно рік тому 20 лютого. За цей час
Маринюк у складі МФК «Кардинал-Рівне» провів у ворота суперників 9
м’ячів (4 (у сезоні 2011/2012)+5 (у сезоні 2012/2013)). Нещодавно у
своєму після матчевому інтерв’ю головний тренер команди Сергій Піддубний
порадив тренерам збірної України звернути увагу на цього гравця: «…Але
мене дивує інше. Чому Євген Ривкін не викликає Маринюка. Це для мене
справжня загадка. Можливо треба було б йому (Ривкіну) передзвонити і
підказати… Такого гравця, як Мар’ян, я вважаю, не брати в збірну – це
просто злочин. З такою головою, як у нього. Його голова – це в
порівнянні, як наша Верховна Рада. Він може за неї все повирішувати сам.
Маринюк на полі – справжній «академік». І техніка в нього є, фінти
закладені, «з ногами» все гаразд. Може і в підкаті постелитися, і
передачу вивірену видати, і голевий момент не лише створити, а й
реалізувати. Усе в нього є. Тому якщо тренерський склад збірної буде
переглядати, або перечитувати моє сьогоднішнє інтерв’ю, то нехай
звернуть увагу, передивляться наші матчі і зроблять висновок. Я,
особисто, вважаю, що Мар’ян Маринюк дуже класний гравець і заслуговує на
запрошення в збірну. Нехай би навіть його просто викликали, і
подивилися. Бо, я знаю, що є гравці, які… Ні гравці всі достойні, які
потрапляють у збірну, але деяким із них до рівня Маринюка ще треба
дорости. Я вам кажу це чесно…». Сьогодні, напередодні гри з «ЛТК» ми
знову зустрілися з Мар’яном Маринюком. Цікаво, що свій перший хет-трик в
іграх за МФК «Кардинал-Рівне» Мар’ян якраз провів у минулому сезоні в
кубковому матчі проти луганського «ЛТК».
- Мар’яне ти вже другий рік
виступаєш в МФК «Кардинал-Рівне», якщо порівняти два сезони, адже більша
частина теперішнього вже позаду, який із них був для тебе більш вдалим і
успішним?
- Перш за все потрібно
судити по вдалих результатах. Але зараз так порівнювати не можна. Перед
командою стоїть задача потрапити до вісімки в Кубку України і до
квартету кращих у чемпіонаті. Тому зараз складно говорити про те,
виконаємо завдання чи ні. Все буде залежати…
- Я не мав на увазі виконання завдання командою, а лише запитав про твою гру особисто. Який із сезонів вважаєш більш вдалим?
- Я би не хотів зараз порівнювати, адже
цей сезон ще не завершився, уже по закінченню чемпіонату можна буде
зробити якийсь аналіз і порівняти два сезони. Тоді й можна буде сказати,
який із них був більш вдалим. Тому давайте на сьогодні це питання
залишимо відкритим.
- Отже ловлю тебе на слові, після завершення сезону сподіваюсь почути від тебе інтерв’ю і повну відповідь на дане питання.
- Справді, завершиться сезон, ось тоді і можна буде сказати, яким він був для мене особисто і порівняти його з попереднім.
- Після матчу зі «Спортлідером+»
головний тренер команди Сергій Піддубний позитивно висловився на твою
адресу. Твоє ставлення до тренерської думки, ти особисто вважаєш себе
готовим до виступів за збірну країни?
- Мені приємно було
почути, що мій тренер такої думки про мене. Проте в кожного тренера своя
думка. Сергій Піддубний висловив своє бачення, це його думка, його
право. Але є ще тренер національної збірної, і він має своє бачення
команди, яку він хоче сформувати. Окрім того, він відповідальний за
результат, який покаже ця команда.
- І все ж твоя особиста думка, ти вже готовий до ігор за збірну, чи вважаєш, що ще не час?
- Розумієте, є тренер, ще раз повторюся,
він має своє бачення. Є футболісти, які грають в різних командах. Вони
викладається на повну в іграх за свій колектив, демонструючи свою
майстерність. А вже тренер, переглядаючи їхню гру, обирає з них кращих,
на своє бачення, під свою модель гри. І йому напевно не важливо, чи ти
гравець «Локомотиву», чи «Кардиналу». Він має свій погляд і відповідно
до цього формує команду. І для нього не має значення чи це Маринюк, чи
Бондар, чи можливо хтось інший потрапляє в його поле зору, головне,щоб
ця людина вписувалася в його модель гри. Адже відповідальність за
результат і за тих футболістів, яких він зібрав, лежить на ньому. Тому
не можна говорити – взяв чи не взяв, готовий чи не готовий. Мені самому
судити складно. Те що Піддубний сказав в інтерв’ю особисто мені приємно,
але він не тренер збірної. А є тренера збірної, які мають свою точку
зору і лише вони обирають, яких футболістів закликати під прапори
національної команди, з ким працювати і виконувати поставлені перед ними
завдання.
- Яка з ігор у цьому сезоні була
для тебе особисто найбільш вдалою, а яку навпаки не хочеться згадувати?
Чи таких взагалі не було?
- Важко сказати зараз. Сподіваюся, що
хороші ігри в цьому чемпіонаті ще попереду. На жаль одну з них, маю на
увазі гру з «ЛТК» у Рівному, я пропускаю через перебір жовтих карток.
Але, окрім цього попереду на нас чекають дві поспіль хороших гри з
«Локомотивом» - кубкова в Рівному (24 лютого) і матч "Екстра-ліги" у
Харкові (28 лютого). Тому сподіваюся в цих двох матчах показати свою
найкращу гру і допомогти команді здобути позитивний результат.
- Отже, «Локомотив» готуйся…
- Тому я на гру з «Локомотивом» буду
налаштовуватися. Для нас зараз два дуже важливі матчі: з «ЛТК» в
чемпіонаті, дуже багато ця зустріч для нас вирішуватиме стосовно
виконання нами поставленого завдання в "Екстра-лізі", і кубкова гра з
харків’янами. На даному етапі команди проводять лише одну зустріч, тому
результат матчу в Рівному назве майбутнього чвертьфіналіста. І якщо ми
програємо, то для нас цьогорічний похід за Кубком буде закінчено.
- Ти переглядаєш матчі інших команд? На щастя зараз така можливість є завдяки Інтернету.
- Звичайно переглядаю.
- То можливо можеш дати
характеристику, яка з команд, як на твою думку, має більш потужніший
склад? Відомо, що нагодою поповнити свій склад сповна скористалися
«Ураган» і «Єнакієвець».
- Хотів би відзначити, що помітно хорошу
роботу проведено в «Єнакієвці» з приходом у команду Олега Солодовника.
Видно, що вже зроблено багато, відчувається рука тренера. І хоча в них
на даний момент не все виходить, маю на увазі результат гри, але
позитивні зміни очевидні. А час вже покаже, чи виконає команда
поставлені перед нею завдання, чи ні.
- Відбулася зміна тренера і в львівській «Енергії», як, на твою думку, це позитив, чи не гатив?
- Зараз важко сказати. Перед такою
командою, як «Енергія» завжди стоять максимальні завдання. І не має
значення, хто стоїть у керма чи Гончаренко, чи Сич, завдання одне –
максимальний результат, тобто перемога в чемпіонаті і кубку країни. А
ось чи пішла зміна тренера на користь команді чи ні? Судити не мені,
адже я не в їхній команді. А все інше покаже результат, який буде видно
лише наприкінці сезону. Але хочу додати, що такий тренер, як Микола Сич –
не прийшов зі сторони. Він працював другим тренером ще за Гончаренка,
багато чого знає, футболісти чудово знайомі з ним. Тому я думаю, що час
покаже, чи пішла зміна на користь чи ні. А зараз про це судити не мені,
адже ще раз наголошую, я не в цій команді, не знаю атмосфери, яка панує в
колективі і багато що мені не відомо. А зі сторони судити дуже складно.
- Твоє ставлення до цьогорічного календаря, його ритмічність тебе влаштовує?
- Я скажу так. У великому футболі в
більшості чемпіонатів грають через 3-4 дні. Окрім того, ще й матчі на
кубок, за збірну, Євро кубки. Тому я не бачу нічого поганого в тому, як
складено календар. На мій погляд іде нормальний процес. Звичайно за
такого ритму на першому місці стоятиме вміння тренерів відновити ігрову
форму футболістів. І кому це краще вдаватиметься, той і буде у виграші.
Правда були висловлювання тренерів, що дуже важко було грати, коли
додалися матчі збірної проти Польщі. Мовляв поїхали зіграли за збірну,
по приїзду провели в командах одне тренування і знов на гру. Можливо і
важко, але загалом, я рахую, зараз відбувається нормальний процес, немає
великих пауз. Правда на початку чемпіонату були великі паузи по 3-4
тижні, але загалом календар нормальний, кожні 3-5 днів ігри. Немає
великих пауз, коли ти зіграєш гру і майже півтора місяці готуєшся до
наступної. Ось це дуже погано, а так було за "асоціації". А ось зараз, я
вважаю, в "Екстра-лізі" календар складається досить нормально.
- Чи існує для тебе поняття незручний суперник? А бо навпаки, чи є команда, гра з якою в тебе завжди складається добре?
- Якщо згадувати ігри, то можу сказати,
що часто вдається забивати в матчах з «ЛТК», «Енергією», якщо брати з
цієї сторони. А ось «Єнакієвцю», «Урагану», навпаки, мені складно
забити. Але це так, хоча, можливо, щось в цьому і є. Проте, хочу додати,
що завжди налаштовуєшся на гру не залежно від того хто суперник. А ось
як вже виходить, це вже інша справа.
- А чи є гравці проти яких грати складно?
- Тут відповім так. Проти кого важко
грати в атаці? Перш за все це з «Локомотивом», тому що харків’яни дуже
грамотно грають в обороні, дуже потужні футболісти і з ними важко грати
на передній лінії. А ось в матчах проти «Енергії» мені складно грати
проти Дмитра Бондаря, який досить мудро діє в захисті.
- А який з матчів закарбувався в твоїй пам’яті?
- Сподіваюсь, що мій найпам’ятніший матч
ще попереду і дуже вірю, що це буде переможний матч у фіналі Кубку
України. Це вже просто моя мрія, адже вже двічі доводилося грати у
фіналі, але жодного разу так і не вдалося виграти цей почесний трофей.
- І на завершення нашої розмови. Чи є шанси в «Кардиналу» виконати завдання потрапляння в четвірку кращих команд "Екстра-ліги"?
- Звичайно, що шанс є. Але для цього
потрібно в першу чергу добре налаштуватися на «ЛТК» і здобути перемогу, а
також перемогти «Локомотив» у Харкові. Ці виграші повинні будуть додати
нам впевненості для вирішення поставленого завдання. А інших варіантів у
нас просто немає. Ці дві поспіль гри в чемпіонаті потрібно вигравати,
щоб продовжувати боротьбу за четвірку.
Юрій Рачковський
спеціально для Офіційного сайту МФК "Кардинал-Рівне"
|
