Сайт об украинском мини-футболе - Национальная сборная Украины
 

МИНИ-ФУТБОЛ на УКРАИНЕ

 




Меню сайта

Категории раздела
Избранное [6]

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа

Главная » 2009 » Сентябрь » 22 » Ільницький: Український чемпіонат підтягується до російського
19:54
Ільницький: Український чемпіонат підтягується до російського

Один із новачків «Енергії» росіянин Іван Ільницький у цьгорічному чемпіонаті уже встиг забити два м’ячі. Попри це, своє грою у новому клубі Іван не задоволений, але позитивно налаштований на майбутнє. Про своє минуле і майбутнє, далеке і близьке, український та російський футзал – в ексклюзивній розмові з Іваном Ільницьким.

Потрапив до Львова завдяки Вадиму Дяку та…дідусю

Перед тим як приїхав в Україну, цікавився нашим футзалом?
Останні півроку, коли був у Росії, спостерігав за українським чемпіонатом. Це завдяки моєму товаришу Вадиму Дяку, який тут виступав. Історія моєї теперішньої команди мені відома також. Кілька разів у житті стикався з тим, що через певні причини команду розформовували. Коли грав у Казахстані, нашу команду розформували в середині сезону. Ми встигли відіграти перше коло, два матчі другого кола, і команду зняли з чемпіонату. На той момент залишалося три дні до заявки у російському чемпіонаті. Хтось встиг зголоситися, а хтось – ні. Чимало людей чотири місяці були без команди, адже трансферне вікно було закритим.

Як взагалі починалася твоя кар’єра футболіста?
Моя перша команда – «Єдинство» з Санкт-Петербурга. Туди я потрапив з університетської команди, яка була дублюючим складом команди майстрів. Відігравши деякий час за цей колектив, перейшов до клубу майстрів. У 18 років дебютував у команді Суперліги. Ми відіграли півсезону, команду розформували і я перейшов до московського «Динамо». На той час цю команду тренував тепер уже екс-тренер збірної Росії Олег Іванов, який і мене запросив. Утім, через півроку тренера звільнили, а мене віддали в оренду в московський «Полігран». Після цього почалася казахстанська епопея.

Як ти потрапив до Казахстану?
Ми грали на турнірах в Єкатеринбурзі. Туди приїжджали тренери команд з Казахстану, побачили мене і запропонували переїхати до них, у команду «Тулпар». Прийняти рішення переїхати до Казахстану мені не було важко, адже із Петербурга нас їхало троє 20-річних хлопців. Там грало ще троє гравців з Росії, тому разом з нами команда уже наполовину була російською. На той час у цій країні було три непогані команди: «Кайрат», «Тулпар» і «Тюбрінген». Знаю, що через останню команду пройшло багато українських гравців. Загалом, за цей час, коли я був у Казахстані, ми виграли національний кубок, двічі були срібними призерами. Два роки поспіль ставав кращим бомбардиром чемпіонату. А третій сезон ми не дограли, нашу команду розформували.

А далі що?
Повернувся додому у Санкт-Петербург і там провів ще три сезони у складі «Динамо». Із вищої ліги ми перейшли у Суперлігу. Перший сезон вийшов «змазаним», на другий рік грали уже краще. Утім, мене вкотре спіткало розформування команди. Тоді вже починалася фінансова криза, і нашу команду розпустили. Після цього півроку провів в Югорську (клуб ТТГ-Югра –АВТ.). Поспілкувавшись з керівництвом клубу, ми вирішили припинити співпрацю. У мене був контракт на півроку, він завершився і ми не стали його продовжувати.

Переїжджати з Росії не було у моїх планах

Як виник варіант підсилити львівську «Енергію»?
Важливу роль у цьому відіграв Вадим Дяк. Він знав, що у цей момент я залишився без команди. Мені зателефонував президент «Енергії» Олександр Стефанків і розказав про амбітні плани львівського клубу. Мені дуже сподобалися завдання, які ставить керівництво «Енергії». На той час у мене були пропозиції із Росії, із команд-середняків, однак перейти туди я відмовився.

Чому?
В одній команді мені не підходив стиль гри, в іншій мої погляди розбігалися з тренерським штабом, у третій команді ставили зависокі завдання: такі, що виконати їх було просто нереально. Головна причина мого переходу в «Енергію» - повага до свого дідуся, який родом зі Львова. Два роки тому він помер, а для нас він був більше, ніж найстарший чоловік у сім’ї. Подумав, що пограти за Львів буде чесно з моєї сторони, то ж прийняв пропозицію.

Якби твій дід був родом не зі Львова, а з іншого міста України, ти б переїхав сюди виступати?
(Думає). Напевно, що ні. У моїх планах не було якихось переїздів з Росії. Там велика кількість команд, де можна було б влаштуватися.

Ти пограв в Росії, в Казахстані, тепер знаєш українську фут зальну кухню. Порівняй три чемпіонати…
У чемпіонаті Казахстану грав чотири роки тому. Розумієте, що за цей час усе змінюється. Знаю, що там «Кайрат» - хороша команда, адже стабільно виступає у єврокубках. У Росії чемпіонат більш рівний. Команди знизу турнірної таблиці завжди готові відібрати очки у лідерів чемпіонату. В Україні уже щось подібне теж можна побачити. Зважаючи на це, думаю, що український чемпіонат підтягується до російського. Загалом, рівень чемпіонату необхідно визначати по рівню середняків, а не лідерів. На турніру у Троїцьку «Локомотив» та «Єнакієвець» посіли низькі місця, проте отримали дуже хороші відгуки від фахівців.

Над кар’єрою спортсмена ніколи не задумувався

Чимало гравців теперішніх футзальних клубів мають за плечима певний досвід ігор у великий футбол. Ти колись ним займався?
На серйозному рівні ніколи не грав у великий футбол, адже з 14-ти років грав у напівпрофесійних міні-футбольних командах.

Якщо був би шанс пограти у великий футбол, скористався б ним?
Ніколи над цим не задумувався, адже це дуже різні види спорту. У моєму місті була напівпрофесійна футзальна команда, а футбольні команди були не того рівня. Там я не мав би жодних перспектив. Загалом, над кар’єрою спортсмена я ніколи в житті не задумувався. Вчився я на економіста і своє майбутнє зв’язував саме з цією діяльністю.

Можеш уявити своє життя без міні-футболу?
Знаю, що рано чи пізно спорт завершиться. Коли зрозумів, що це для мене не задоволення, а робота, то завжди думаю, що вона може завершитися. До цього й готую себе. Вважаю, що нове життя не повинно стати гіршим за попереднє.

Де себе бачиш після спорту?
Не думаю, що буду тренером і працюватиму у футбольній сфері. Знайду собі звичайну професію. Внутрішньо відчуваю, що у футболі все життя не буду, але в моїй душі він залишиться назавжди.

«Енергії» реально поборотися за чемпіонство

Перейдемо до справ клубу. Як оціниш старт своєї нової команди у цьому сезоні?
- Ми розраховували на більшу кількість очок. На мій погляд, нам ще бракує зіграності. Надіюся, вболівальники нас зрозуміють.

Скільки вам потрібно часу, аби зігратися на майданчику?
- Важко відповісти. Утім, надіюся, що після першого кола ми зіграємося із партнерами.

За що, на твою думку, «Енергії» реально поборотися у цьому сезоні?
Думаю, нам реально поборотися за чемпіонство. У нас буде ще чотири гри з «Таймом» і три – із «Шахтарем». Ці ігри усе покажуть.

Ти уже зіграв три матчі за нову команду. Своєю грою задоволений у цих іграх?
Ні. Вважаю, що я зіграв на трійку за п’ятибальною шкалою. Хоч і забив два м’ячі, команда набрала тільки чотири очки у трьох матчах. Вважаю, у мене було багато браку у передачах і велика кількість нереалізованих моментів. Якщо б їх реалізував бодай половину, очок у нас було б більше.

У міні-футболі ти - яскраво виражений нападник. Чи є у тебе планка забитих голів, якої хочеш досягти у чемпіонаті України?

Вона є, однак говорити про неї я б не хотів. Мої прогнози ніколи не збуваються, тому не хочу наврочити. Якщо назву цю цифру, у мене нічого не вийде.

Чого мрієш досягнути зі своїм новим клубом?
Звичайно, стати чемпіоном, виграти кубок, потрапити до Єврокубків. Якщо не ставити перед собою високих завдань, думаю, немає логіки виходити на майданчик.

www. energia.lviv.ua

Просмотров: 534 | Добавил: futsalukrain | Рейтинг: 0.0/0
Поиск

Календарь

>
> >
> >
> >
> >
Архив записей

Copyright MyCorp © 2020      Сделать бесплатный сайт с uCoz