МИНИ-ФУТБОЛ на УКРАИНЕ

- На жаль, нам сьогодні не вдалося провести другий м’яч, який ми були просто зобов’язані забивати. Що стосується взагалі хронології гри, то варто зазначити найголовніше – три головних критерії завдяки яким не вдалося сьогодні здобути відповідний результат.

По-перше, це жахлива підлога, на якій просто неможливо щось створювати, і взагалі просто прийняти м’яч. Це не підлога, а якась пральна дошка. Тому команда господарів одразу отримує перевагу. Хоча я не хочу применшити авторитет вашої команди, адже ціную та поважаю її. Отже ви не думайте, що на це є якась причина. Але завжди потрібно називати речі своїми іменами.
Ви подивіться, цей гол, який ми пропустили, він по суті і відбувся через цей брак підлоги. Наш гравець не прийняв м’яч, гравці зіштовхнулися впали. Ваші підхопили м’яч перевели на Волянюка, який одразу забив. Ну здається, не примітний, але доволі важливий момент – якість підлоги.

Друге. Найгірше на сьогодні в нашій команді виглядають збірники. Протягом всієї гри досить динамічними та рухливими були Дмитро Бондар, Сергій Якунін, а в другому таймі ще й Сергій Тригубець та Ільдар Макаєв. І порівняйте, на їхньому фоні, мляву гру збірників. Розумієте, коли протягом 50 днів півкоманди їздить у потягах і лише проводить ігри, зовсім не тренуючись, а після цього повертається до нас лише на відновлення. Що ж у підсумку? Півкоманди тренується окремо, а інша половина – в збірній, хіба ж можливо зліпити це все в єдине ціле? Зрозумійте правильно – це просто не реально. Те, що ми не маємо єдиного ігрового ансамблю, єдиного цілого, єдиного руху – це другий ключовий момент. Тим більш, як повідомили мені гравці – у збірній ніхто не тренується. Футболісти приїжджають, з ними не проводиться ніякої діагностики і жодного тренувального процесу. Приїхали на турнір, зіграли і поїхали. Я не маю нічого проти збірної, а лише констатую те, що ми маємо за останні 50 днів. Це справжній бич, це складності, це проблеми. Зараз вкотре заради збірної перенесли тур з 11 на 10 січня. Тепер знову думай, як відновлювати наших збірників. Я не проти, треба йти назустріч збірній. Я нікого ні в чому не звинувачую, а лише кажу про те, що на превеликий жаль, це наша внутрішньо командна проблема. Такого не побажав би жодному тренеру. Працювати в умовах, коли у тебе лише півкоманди... Ви розумієте, навіть гру не можна побудувати.

І нарешті, третє, не менш важливе. Судді загалом впоралися з грою. Можна знаходити моменти, можна навпаки не помічати. Єдине, що я хотів би побажати, так це щоб ваша команда однаково грала з усіма. Я був у вас на грі з «Локомотивом», коли їхав у відпустку до Києва. Якими безвольними, інертними, безфутбольними, вибачте за пряме ставлення, були ваші гравці в тій грі. І які вони були сьогодні – одержимі, сміливі, зухвалі. Так ось моє прохання – нехай вони грають так завжди, як у звітному матчі. А то вони з одними грають, а з іншими ні. Це мої такі побажання. Якщо ваша команда не просто заявляє про наміри бути серед призерів, а справді хоче серед них бути, то в такому випадку потрібно перемагати всіх і відбирати очки в усіх претендентів на призові місця, а не грати лише проти «Енергії». Є футбол і тут всі команди однакові. Давайте не будемо доводити до такого, залишайтесь однаковими до всіх команд.

Ось ці три ключові причини, через які ми сьогодні не перемогли. А остання причина – взагалі домінуюча. Тому, що ваша команда на нас була налаштована, як ніколи принципово.

Рахунок сьогоднішнього матчу зрівняв гравець МФК «Кардинал-Рівне» Михайло Волянюк, який неодноразово загрожував воротам львів’ян і, забивши свій сьомий гол в чемпіонаті, наздогнав кращого бомбардира рівнян Олександра Бондара.

- Ми були налаштовані на гру, адже після гри у Львові просто не могли грати інакше. Там «Енергія» нас сильно образила, тому ми емоційно були готові до гри на всі 200 відсотків. А щодо фізичної готовності, то за себе можу сказати, що мені було дещо складно грати після травми. Можливо, ще в когось у команді були якісь проблеми. Але загалом гра була хорошою, вольовою. На мою думку, зіграв на відсотків 70-80, але справжню оцінку моїй грі дасть тренер. Ще раз наголошую, дуже хотілося сьогодні здобути перемогу, але й нічия це не найгірший варіант.

Якщо згадувати гольовий епізод. То гол було забито під час чергової контратаки. Я відкрився і Олександр Бондар, помітивши, знайшов мене вивіреною передачею. Після чого я пробив з розвороту у ближній кут. Це мій сьомий гол і за забитими я наздогнав нашого бомбардира Олександра Бондара. До речі, він мені сам у цьому допоміг, зробивши голеву передачу.

А стосовно зауважень тренера суперників відносно жахливої підлоги, то тут обидві команди в рівних умовах. Яким чином нам може допомагати цей фактор. Хіба що те, що ми тренуємося і більше граємо на цьому майданчику. Можливо, це і дає певний плюс, але сказати, що ми звикли до цього покриття... Нам теж на ньому грати складно. М’яч скаче, і прийняти його так же складно нам, як і гравцям команди суперника. Тому, на мою думку, дві команди знаходяться в рівних умовах. В іншому разі, якщо ми граємо на рівному паркеті, то теж маємо жалітися, що не звикли до такого покриття і нам теж не зручно грати. Але ж це не так, тому що команди грають в однакових умовах. Тому якість майданчика це зовсім не причина невдалої гри команди.

І на завершення прес-конференції журналісти трошки довше ніж інших затримали головного тренера МФК «Кардинал-Рівне» Сергія Піддубного.

- Я помітив, що є багато моментів, які ми не реалізовуємо. Але ми плідно працюємо, щоб ліквідувати цей недолік. На мій погляд, ми ще не до кінця відпрацювали всі елементи. Але хочу також підкреслити, що вважаю Владислава Лисенка – одним з найсильніших голкіперів в Україні. І, відверто кажучи, йому дуже складно забити. Він чудово читає гру. Ось сьогодні в мене був момент, коли я підловив його на протиході, здавалося для воротаря це…, але він якимось дивом зміг зреагувати. Цей епізод лише підтверджує високий клас львівського голкіпера. Тому нічия у звітній грі – це більше заслуга Владислава Лисенка, а ніж наш недолік.

Мені приємно, як тренеру, що хлопці першими пропустивши гол, не знітилися, а навпаки, проявивши справжні бійцівські якості, зуміли встановити рівновагу. І це не дивно, адже ми налаштовувалися в цій грі лише на перемогу. Але якщо відверто, то я не в доброму гуморі після нічиєї, адже було палке бажання обіграти «Енергію». Справа в тому, що і моментів було достатньо, окрім того, ще й не грав їхній лідер – Валерій Легчанов. І нам потрібно було це використати. Але в підсумку ми не завоювали три очки, а просто відібрали очки в «Енергії», а нам, щоб просуватися вверх турнірною таблицею, потрібна була лише перемога. Проте, як кажуть, що маємо, те маємо.

Стосовно нарікань Станіслава Гончаренко на агресивну гру проти львів’ян і на пасивність у грі з іншими суперниками. То тут можу сказати так. Я ще до гри наголошував, що на цю ми налаштовуємося особливо. Дві попередні програні гри енергетикам, на мою думку, ми програли не по грі. Тому необхідно було довести це і таки відібрати очки в лідера.
Хочу також відмітити хороше суддівство. Особливо зі сторони київського арбітра Дарагана, і причому це не лише в нашому матчі. Вважаю, що це справді арбітр ФІФА, який відповідає цьому рівню. Він, якщо є порушення, то фіксує його, не шукаючи причину «загнати» команду. Він молодець, і можу йому лише подякувати, так само, як і його напарнику Гроховецькому, за те що не зіпсували гру. Вони відсудили просто ідеально. Гарна гра, в якій була присутня справжня чоловіча боротьба, без якої напевно не буває жодного матчу. І якщо суддя свистітиме на кожне порушення, то гра втратить сенс. А якщо навіть і були певні огріхи допущені цими суддями, то це все ігрові моменти. Загалом гра вийшла бойовою, і повинна була сподобатися вболівальникам. Вона продемонструвала, що в нас є судді, які можуть і вміють судити.

А на рахунок того, що ми налаштовуємося лише на «Енергію», то це справжня дурниця. Невже ми на попередню гру проти «Єнакієвця» не налаштовувалися. Ми навіть проти них грали більш агресивніше. Просто «Локомотив» на сьогоднішній день вважаю найсильнішою командою. Тому нам із ними було грати важко. Ця команда нав’язує свою боротьбу. А ось з усіма іншими командами ми дома граємо сильніше за них, а на виїзді не гірше. Тому висловлювання тренера «Енергії» не відповідає дійсності.

Половина турнірного шляху позаду, наші завдання на сезон не змінилися. Ми будемо боротися за медалі до закінчення чемпіонату. Тобто за перемогу в кожній грі, а ось як складеться – побачимо. У кубку також, не ми одні маємо бажання його здобути. Аналогічні бажання є і в «Єнакієвця», і в тієї ж «Енергії», і напевно ще в кількох команд. Але перемогу здобуде той, хто буде сильніший в тому чи іншому матчі. І я хочу підкреслити, якщо керівництво поставило нам завдання, ми будемо до цього прагнути, але це не означає, що ми обов’язково переможемо. М’яч кругли, хоча ми безумовно докладемо всіх зусиль, щоб перемогти. А там вже – як буде, так буде. Тим більш, що склад у нас зараз непоганий, і він може вирішувати високі завдання. Хлопці зростають і горять бажанням довести, чого вони варті.

Хотів би подякувати всім гравцям нашої команди за сьогоднішню гру, тим більше, що за кілька хвилин до завершення матчу пропустили гол. Але молодці, знайшли сили зрівняти рахунок, проявивши справжній характер. Тому я задоволений їхнім ставленням до гри і можливо нічия все-таки закономірний підсумок зустрічі.

ИСТОЧНИК: http://www.energia.lviv.ua/news/press/315-goncharenko-najgirshe-na-sogodni-v-nashij-komandi-vygljadajut-zbirnyky.html