Сайт об украинском мини-футболе - Национальная сборная Украины
 

МИНИ-ФУТБОЛ на УКРАИНЕ

 




Меню сайта

Категории раздела
Избранное [6]

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа

Главная » 2009 » Июнь » 23 » Шанс для Миколи Сича
14:22
Шанс для Миколи Сича
Вони йдуть в єврозону
Торік, наприкінці березня, “Тайм” у вітчизняному чемпіонаті програв три матчі поспіль - “Локомотиву”, “Енергії” та ЛТК. Турнір узяв паузу, бо національна команда боролася з Угорщиною за вихід до фінальної частини чемпіонату світу, а наставник львів`ян Станіслав Гончаренко приїхав на кілька днів до Києва. При зустрічі тренер показує sms , яке йому надійшло у потязі. Оскільки фахівець попросив до певного часу цю історію не розголошувати, точно процитувати зміст повідомлення не беруся. Але за суть відповідаю: “Київський негіднику, негайно забирайся зі Львова. Це не останні поразки. Залишишся – пошкодуєш”. Гончаренко залишився. Чи пошкодував – запитання риторичне: “Тайм” став чемпіоном. Днів десять тому нагадав тренеру про те повідомлення. Запитав чи шлють ще. Ні, тренер посміхнувся, уже або поки що не шлють.

Закономірність чемпіонства “Тайму” футзальний загал під сумнів не ставить. Але очевидно підкреслюється, що без зимового посилення з боку “Енергії” команда Кедика/Гончаренка перше місце не здобула б. Однозначно його розцінювати важко. Очевидно, що “Тайм” і з старою “Енергію”, як власне, і з “Шахтарем” конкурував на рівних, був лідером турніру ще до рішення керівництва “зелено-білих”. Очевидно, якби “Енергія” зберегла свій формат, “Тайм” не зміг би взагалі без очкових втрат пройти друге коло, безперечно, що коло претендентів на найвищі місця розширилося б. Але навряд чи б “Тайм” або випав з чемпіонської гонки, або не виграв її. Міг виграти. А міг і ні. Керівники “Шахтаря” мають право на категоричні судження. Більш цікавою є їх природа – невже це просто пошук причин, які б пояснили втрату чемпіонського звання?
Кажучи про “Тайм”, не можна оминути увагою і такий аспект. За твердженнями очевидців, Максим Павленко – найкращий гравець сезону 2008/09. Прекрасно, виконавець фаховий, добре, що тренер збірної тримає його в полі зору. Але футболісту уже 34, і питання виникає дуже просте – Максим Павленко у такому віці прогресує чи просто талановита генерація молодих не зявляється?
2 липня стане по-своєму доленосним днем для “Тайму” - тоді визначаться перші євросуперники чемпіона України. Якщо начистоту, то жоден український клуб не грав у “Фіналі чотирьох” у його НИНІШНЬОМУ форматі і дуже хотілося, аби “Тайм” став першим. Безумовно, це залежатиме і від жеребу, але головне – від потенціалу “Тайму”. Якщо Гончаренку вдасться “повернути” той “Інтеркас” 2002/03, і “мадридський варіант” 2003/04, то “Тайм” може грати першим номером, а не тільки від захисту. І далеко піти континентом.

“Шахтар” - “операція перезавантаження”
“Шахтар”, на моє переконання, залишається найпотужнішим українським клубом. Він існує уже 11 років, і за цей час, починаючи з сезону 2001/02 точно, декларує та змагається за найвищі місця в українському чемпіонаті – не розформовується повністю, не змінює кардинально стратегію, а завжди підкреслює – якщо хочеш зійти на трон, скинь спочатку мене звідти. “Шахтар” можна любити чи ні, але не визнавати його як лідера українського футзалу – неможливо. Тому цьогосезонне друге місце – саме по собі, як на мене, далеко не драматичне, хоча твердо переконаний – якщо ти береш бразильців, то перше місце маєш забезпечувати за визначенням, а з південноамериканськими майстрами пробувати струсонути Європу.
Інша річ, що наступний сезон має стати черговим часорозподілом для донеччан і виявити здатність Олега Солодовника керувати цією командою. Звичайно, тренер уже давно усім усе довів і виграв усі можливі титули в Україні, проте невідомо чи зможе він знайти нові підходи до команди та мотивацію для себе, адже працює з “Шахтарем” не перший рік і при цьому не показав себе майстром роботи з молоддю – вона у “Шахтарі” просто не розкривається. Очевидно, успіх “Шахтаря” буде напряму повязаний з трансферною роботою не стільки на внутрішньому ринку, скільки на зовнішньому – гірники наполегливо працюють над залученням бразильських легіонерів, і водночас, готові повернути до складу Сергія Ситіна, якщо припинить існування “Спартак - Щолково”.

А інші – як?
“Єнакієвець” та ТВД . Важко сказати, якого формату набудуть ці команди наступного сезону – відомо, що їхні керівники, Андрій Новіков та Мирон Кіндій, переглядають кошторис проектів. Обидва колективи, у будь-якому випадку, залишають поки відчуття недомовленості – ТВД так і не зміг у ці роки здобути комплект нагород, а донбаський колектив задовольнився виключно бронзою, назагал це неадекватна компенсація глибокому кадровому потенціалу команди.
Кому не відмовити в наполегливості, так це “Урагану”. Керівництво прикарпатців стійко зносить невиконання поставлених на сезон завдань і тільки потенційно посилює склад влітку. Але при цьому досі незрозуміло, наскільки Сергій Гупаленко готовий приймати правильні рішення, якщо навіть у останньому матчі сезону його потужніша за іменами команда не змогла обіграти принципового суперника. Незрозуміло також чи правильно чинять прикарпатці , запрошуючи футболістів іменитих, але таких, що уже пройшли свій пік – проте і Федір Пилипів, і новоспечений “ураганівець” Раміс Мансуров наступного сезону можуть це спростувати.
“Локомотив” точно заслужив на увагу прекрасним сезоном – результат прийшов завдяки синтезу тренерської роботи і кваліфікації футболістів. Цікавою залишається стеля можливостей симпатичної харківської команди і готовності футболістів ще більше підняти саме її, а не, скажімо, поїхати грати у більш “брендовий” клуб.

Львівська “Енергія”. Якщо “Реал” нині пробує відіграти три втрачені роки, то “зелено-білі” - шість місяців. У цьому контексті вирішальним є навіть не залучення нових і досить знаних футболістів – було зрозуміло, якщо керівництво пішло “на попятную”, то вони так чи інакше зявляться, а рішення доручити команду молодому тренеру Миколі Сичу. Зізнаюся, що з точки зору поставлених завдань воно спочатку здалося мені достатньо сумнівним. Але в процесі обміну думок з президентом клубу і сам дійшов висновку – Микола Анатолійович своєю роботою у другій частині сезону ЗАСЛУЖИВ свій шанс, працюючи вдумливо і на сто відсотків. По-перше, він не побоявся відповідальності, коли була обрана нова стратегія. По-друге, важливо, що Сич – львів`янин. Якщо на місцевих гравцях, амбітну команду не збудуєш поки що, то на тренерові – чому б і не спробувати. Те, що Сич – львівянин ,дає щонайменше дві переваги – уміння орієнтуватися на місцевості внаслідок знання галицького менталітету та широкі можливості для спостерігання футзалу на різних рівнях - у Львові 5х5 нині цілком достатньо.
Безумовно, тренер має поєднувати в собі тактика і стратега, уміти розрахувати тренувальні цикли, бути психологом. Але головне на цій посаді – сильна ЕНЕРГЕТИКА. Така, щоб команда відчувала сильну руку, яка не розгубиться у найкритичніших ситуаціях, що у футзалі, де події розгортаються достатньо швидко, - надважливо.
Ставимо тут поки що три крапки - найближчим часом плануємо вустами керівника клубу оцінити минулий сезон і, що важливіше, оприлюднити плани на майбутнє.
Роман Шахрай.

ИСТОЧНИК: http://www.energia.lviv.ua/Pages/News.aspx?newsId=938
Просмотров: 645 | Добавил: futsalukrain | Рейтинг: 0.0/0
Поиск

Календарь

>
> >
> >
> >
> >
Архив записей

Copyright MyCorp © 2020      Сделать бесплатный сайт с uCoz