МИНИ-ФУТБОЛ на УКРАИНЕ

-- Хотів би, перш за все, попросити вибачення перед уболівальниками, які люблять футзал, цінують ім’я «Тайму», - розпочав Станіслав Олександрович. -- Хочу вибачитися за інцидент, який стався у Донецьку після гри зі мною та суддею. Між нами відбулася чоловіча розмова. Я запитав в арбітра чому він не призначив очевидного пенальті. У відповідь почув, що «руки» там не було. Хочу аби ви зрозуміли мій стан, я був розлючений. В будь-якому випадку прошу вибачення перед усіма хто любить і, можливо, вкладає душу в нашу гру. Я свідомий, що цей вчинок мене не прикрашає, а навпаки, принижує.

-- Пройшло уже два дні, мабуть встигли проаналізувати гру своєї команди в півфіналі Кубка. Чого забракло галичанам для перемоги?

-- Уже говорив про це. Якби суддя призначив пенальті в згаданому епізоді і ми б його реалізували, то вийшли у фінал. Адже до завершення гри залишалося 19 секунд. Попри цей момент, нам, перш за все, потрібно розібратися у власних помилках. Ми зіграли не у свою гру, постійно помилялися. Я намагався пояснити гравцям, що в теперішній ситуації «Шахтарю» буде потрібніше перемогти нас в розіграші Кубку. Для них це був останній шанс «зафіксуватися» в цьому сезоні. Як я не намагався підопічним це пояснити, таке враження, вони не врахували мої зауваження. Мабуть, найбільшої помилки ми припустилися ще до гри. Ми солодко їли і в хороших умовах проживали.  

-- А як же потрібно було зробити?
   
-- Ви в мене запитували перед грою в Донецьку про причини успіху «Тайму» в попередніх матчах. Я вам сказав, що основне – це професіоналізм наших гравців. Вартувало лише мені про це сказати, як в підготовці до гри із донеччанами я цього професіоналізму не помітив. Ми хотіли як краще, але результат був несподіваний. В Донецьк ми приїхали за добу до гри, а потрібно було відразу з потяга проводити матч. Як виявилося, за добу людина може перетворитися в Бог знає що.  

-- Ви говорили про суддівську помилку наприкінці гри. Як гадаєте, це є наслідком низької кваліфікації арбітрів чи йдеться про якісь залаштункові речі?

-- Мені здалося, що арбітри діяли за принципом: якщо фінал Кубка відбудеться в Донецьку, то, чомусь, в цій грі обов’язково має вийти на майданчик «Шахтар». В параметрах цього принципу, а можливо, хоча я невпевнений, і зобов’язань, арбітр припустився такої очевидної помилки наприкінці гри. Він розумів, що якщо призначить пенальті, то на порятунок ситуації в нього може і не вистачити часу. Суть таких помилок арбітрів може критися тільки в трьох причинах. Низька кваліфікація, виконання чужих вказівок або матеріальна, тобто фінансова зацікавленість. Не хочу й не маю права коментувати останній пункт, хоча він має місце. Низька кваліфікація дуже добре співіснує із іншим пунктом -- чужими вказівками. Втім, якщо справа доходить до оргвисновків Федерації, суддям закидають лише низький рівень підготовки, цим саме пояснюючи клубам доленосні помилки в матчах. Це дуже вигідна практика для людей, які розбирають матчі. Але в мене питання: навіщо суддям такого рівня довіряти обслуговування важливих матчів?  

-- Усі гравці «Тайму» разом з вами в один голос заявляли про важливість здобуття Кубка. Але у футзалі цей трофей суттєво поступається вагою перед золотими нагородами чемпіонату. Можливо, насправді ваші підопічні просто недооцінили важливість перемоги у півфіналі Кубка?  
   
-- Можливо, у прихованій формі, ця проблема існувала. Але я б не назвав її домінуючою. В нашій команді, практично усі, за своїм характером, є людьми зі спортивним азартом. Є такі особистості, як Легчанов, Павленко, Макаєв, які завжди і всюди хочуть перемагати. Щоправда, при цьому іноді забувають, що для того, аби перемагати потрібно також і працювати завжди і всюди. Справді, національний Кубок є другим по вазі турніром. Але я ще не бачив жодного гравця, який би не прагнув вибороти цей трофей. Найстрашнішим же в цій грі було інше. Я знову повертаюся до того злощасного епізоду, який трапився наприкінці гри. Наша команда має свою систему заохочень. Ця система передбачає винагороду не за перемогу в окремому матчі, а в цілому турнірі. Так ось, помилка судді в одному епізоді призвела до того, що винуватця дискваліфікують на один місяць – саме стільки залишилося до кінця сезону. А наша команда, яка йшла від 1/16 фіналу до півфіналу, окрім того кілька місяців до цього готуючись, через одну прикру помилку іншої людини не отримає звання, трофей й заробіток. А я, як тренер, втратив ціль і сенс. Усім очевидна причина цієї помилки, а усе зведеться до банальної низької кваліфікації. Пенальті ми були зобов’язані пробивати, можливо, ми б його не реалізували, але нас позбавили права навіть спробувати це зробити.

-- З огляду на чемпіонську гонку, можливо, це і добре було отримати такий ляпас в Донецьку…  

-- Після поразки в Донецьку, я дуже надіюсь, що в нас іншого не буде, як найвищого настрою на заключні матчі чемпіонату, найвищого професіоналізму, до найменших дрібниць. Бути настільки організованими, щоб не дати жодного шансу і надій нашим суперникам на те, що ми не здобудемо золотих нагород чемпіонату. Це я вам заявляю від імені усієї команди. Я цього бажаю і сподіваюся, що наші талановиті хлопці зроблять усе до кінця добросовісно.  
   

  ИСТОЧНИК: http://fctime.lviv.ua/content/view/199/3/