19 березня стане новою точкою відліку для національної
команди . Підопічні Геннадія Лисенчука стартують у черговому відборі до
європейської першості. Суперники відомі – Андорра (четвер), Нідерланди (п`ятниця) та Румунія (неділя). Мета та засіб реалізації також – перше місце – до фінальної частини “автоматом”, а друге - у співвідношенні 4 з 7 .
Час грає на Україну
Перше,
що впадає у вічі, - грунтовність підходу у підготовці нашої команди до
головного старту року з точки зору часового виміру. Пригадую, до
кваліфікації Кубка світу-2004 чи Євро-2005 Україна готувалася півтижня,
то в даному випадку “синьо-жовті” мали близько 20 днів. Мотиви
зрозумілі: і кваліфікація попереднього покоління, і головне їх
зіграність дозволяла ризикнути в певних моментах. Нині ж, за достатньої
вивченості українських гравців, безумовно, тренерському штабу все одно
потрібен час, аби визначити оптимальну внутрішню складову квартетів і
відпрацювання різних схем у їх діях.
Зрозуміло, що для цього треба
певний набір гравців. І набір цей проводить тренер, і тільки тренер.
Можна скільки завгодно критикувати Геннадія Лисенчука за те, що не бере
не тих, і завжди відстоював позицію, що кожен має право на свою думку.
Це правда. Але ж правда і те, що тренер може прислухатися до неї, а
може ігнорувати. Крім того, незаперечний факт на користь Лисенчука: за
всієї критики на його адресу, Геннадій Анатолійович виграв УСІ
кваліфікації НИНІШНЬОГО тисячоліття. У минулому уже залишився
словенський (здається) програш Іспанії до Кубка світу-2000 чи
португальське фіаско до Євро-1999. Виправте мене, якщо помиляюся.
Відповідно,
пройшовши через так звану “зміну поколінь” і серйозний психологічний
прес, Україна Лисенчука все одно пливла до горизонту і причалювала до
фінальних частин. З будь-яким добором гравців – тобто, навіть не з
найсильнішим обєктивно складом. І якщо нині, скажімо, не беруть
Павленка чи ще кількох гравців “Тайму” - це не привід для паніки і
критики тренерського штабу. По-перше, можна допустити, що безумовно
кваліфікований Максим Павленко не вписується в схеми Лисечнука – як
наприклад, не вписувався Рауль у схеми Арагонеса? Можна. А якщо - ні?
Ну тоді може й інше пояснення – конфлікт тренера та гравця, а чого
соромитися – той же Лосано конфліктував з Лоренте, але чемпіоном світу
все одно ставав.
Крім того, це достеменно відомо, якщо Геннадію
Лисенчуку гравці потрібні і вони мають український паспорт, тренер
бється за них до кінця. Так, як за Ситіна, Пилипіва та Попова, які
начебто не хотіли їхати на Євро-2005. Але поїхали – нічим “Шахтар” не
зміг зарадити. Тобто, головний тренер збірної переконаний, що
обійдеться без Павленка. Інакше – поступився б будь-якими
“стародавніми” образами. Якщо вони є, звичайно.
Навіщо недооцінювати Павленка і ображати Суми?
Інша
річ, що пояснення Геннадія Анатолійовича щодо Павленка було необачним.
Гаразд, за 30 років – це ще можна прийняти і згадати про “зміну
поколінь”. Але дві фрази були кинуті настільки необережно, що
авторитету тренеру точно не додадуть. По-перше, Максим Павленко здатний
не тільки Сумам забивати. Він і “Шахтареві” забивав, причому не тільки
у вересні 2002, переможний за “Інтеркас”, а і півтора місяці тому. Тому
ж чемпіону. Двічі. За “Тайм”. Бо Максим Павленко уже знаний майстер і
статусні поєдинки його не лякають, а і тільки роззадорюють – думаю,
Станіслав Олександрович підтвердить, інакше б не кликав того, “кому за
30”.
Ну і другий промах – наведення конкретного прикладу - СумДУ, а
не скажімо “забивати тільки аутсайдерам”. Так вийшло, що образив тренер
національної команди самобутній та “їжакуватий”, у нормальному значенні
слова – згадайте домашній матч СумДУ з нинішнім лідером, північний
колектив. Думаю, що не хотів цього Лисенчук. Але образив.
Як оцінювати спаринги?
Стосовно
результатів контрольних матчів проти “Фортеці” та “Меркурія”. Пригадую,
лютий 2003 року, Гомель. Товариські матчі з білорусами. 4:1 та 2:2 для
України. Підходить Геннадій Анатолійович і питає: ну, як тобі. І тоді
відповів, і зараз не змінив свою думку: не сумніваючись у доцільності
товариських матчів, я не знаю як ставитися до їх результатів. Виграєш –
скажуть, ну що за суперника ви собі підібрали, хіба ж на ньому можна
потенціал перевірити? Програєш – а що вам тоді у кваліфікації/фінальній
частині чемпіонату робити, якщо ви таким спаринг-партнерам
поступаєтеся. Тому нічого хорошого у результаті проти”Меркурія” немає.
Але і поганого теж. Перед кваліфікацією Євро-2007 Україна в Ужгороді
теж вперше програла білорусам. Зате в Андоррі шансів нікому не
залишила. Думаю, збірна не для того зібралася у Чернівцях, щоб
неодмінно обігрувати “Меркурій”, правильно? Лакмусовий папірець –
Румунія.
Відверто кажучи, думаю (хочеться помилитися на нашу
користь), саме господарі стануть переможцями кваліфікаційного турніру,
а ми з голландцями боротимемося за друге місце. Дуже сильне враження
залишила Румунія на Євро-2007, яка нині ще й має фактор свого
майданчику. Важливо, аби до поєдинку з Румунією та Голландією наші
підійшли озброєними візуально – можна скільки говорити про
Нідерланди-1996 на Кубку світу і те, що ми їх обіграли на Євро-2005 (до
речі, дуже важко,хай 4:1 не вводить в оману – бачив матч з трибуни , та
і транслювався він на Україну, всі можуть зробити висновки), але що
являють “помаранчеві” сьогодні? Наші тренери не хочуть розповідати
публічно про козирі та недоліки голландців – чи (чесно кажучи, це більш
імовірно) вони і самі про них не знають? Якщо так, погано, але це
підлягає виправленню - ми стартуємо з зручною Андоррою, тож і румунів,
і голландців українські тренери та гравці встигнуть побачити у очному
протистоянні.
А що в чемпіонаті?
Слід визнати свою
помилку – гарячково написав, що “матч № 1 на 80-90 % визначить чемпіона
України. Звичайно, нічого він у контексті перемоги “Тайму” не вирішив,
навпаки, загострив боротьбу за чемпіонство гранично. Але зараз можна
точно стверджувати, що “Шахтар” помилився в Харкові, і все в руках
команди зі столиці Галичини. Це завжди плюс, навіть якщо залишковий
календар матчів передбачає більший ступень складності для “Тайму”.
Керуючись логікою, перший бар`єр - “Єнакієвець”. Зрозуміло, головні
тренери команд -друзі. Але на майданчик це переноситься тільки у
вигляді непримиренного суперництва – тут і домовленостей, думаю, бути
не може. А по-друге, “Єнакієвець”, наскільки це можливо у часи кризи,
припускаю, прицілюється на наступний сезон, де з таким тренером та
гравцями може реально ставити і виконати завдання здобуття першого
місця, що звичайно, тільки б додало фарб інтризі чемпіонату. Але це –
майбутнє, гранично незрозуміле ніколи, а тим більше, у часи кризи. А
сьогодні, ну планово 2 квітня, “Єнакієвець” може: а) перевірити
готовність протистояння команді найвищого калібру (так як це зробила
“срібна “Енергія” 2005/06 у поєдинку того сезону з “Інтеркасом”); б)
елементарно реваншуватися за домашню поразку у першому колі.
Другий
бар`єр – просто божевільний удома “Локомотив”. Команда росте, але цього
сезону ще може задовольнитися роллю “викрадача очок” у лідерів. Власне,
в цьому плані вона усе всім довела незалежно від результату домашнього
матчу проти “Тайму”, який стоїть у календарі за день до Вербної неділі.
Але “Тайм” точно гратиме з подвійною мотивацією: підніжка у Львові,
думаю, памятна.
Третя перешкода - “дербі” проти ТВД, хоча воно
значиться уже в 28 турі і не виключено, що “Тайму” той матч просто буде
більше потрібен. Ніяких натяків, просто проблему мотивації ніхто не
відкидав (приклад тієї ж “Енергії”, уже “золотої”, зразку 2006/07, яка
програла у Донецьку в регулярному чемпіонаті, приїхала додому і знищила
ТВД).
“Шахтар” має виконати свою програму у контексті боротьби за
перше місце. Хочеться, аби підтвердилася точка зору віце-президента
“Енергії” Володимира Фелишина, і був “золотий” матч – унікальний для
новітнього українського футзалу випадок, якщо не брати плей-офф
2003/04, де щонайменше три фінали були заплановані апріорі. “Золотий”
же матч ще 2001-го маячив, проте “Уніспорт-Будстар” взяв очко проти
“Дніпроспецсталі” в Запоріжжі і вирішив долю чемпіонства у регулярному
сезоні.
Претензії “Шахтаря” щодо расизму – абсолютно слушні. Не
сумніваюся, що факти в Житомирі та Єнакієвому наявні. Але, як на мене,
“Шахтар” бється головою об стінку – АМФУ має бажання вирішити
несподівано виниклу проблему (несподівано, бо темношкірі гравці у нас
порівняно недавно зявилися. До речі, у жовтні писав, що “Шахтар” дає
можливість АМФУ посилити національну команду шляхом натуралізації
бразильців. Невже Геннадій Лисенчук у цьому не зацікавлений чи є інші
перепони? Цікаво було б дізнатися), але реальних важелів не має. Їх і
більш потужні організації не мають. Футбольні. Кілька років тому у
Сарагосі місцева команда приймала “Барселону”. Камерунський форвард
гостей Самуель ЕтоО забивав і чув з трибун звуки, які нагадували
мавпаче гикання. Тодішній тренер “Барси” Райкаард ледве заспокоїв
гравця і замінив його. “Сарагоса” особливо не потерпала – штраф.
Подібний випадок був і з захисником італійської “Мессіни” івуарійцем
Зоро Кполо. Штраф - єдиний засіб впливу і у АМФУ. Не дискваліфіковувати
ж житомирське “Динамо” чи єнакієвський “Шахтар”. Де тоді “Контингент”
та “Єнакієвець” гратимуть? Ну але невідомо як до штрафів АМФУ під час
кризи ставиться.
“Шахтар” ще погрожує до ФФУ звернутися, але ви
пригадаєте випадок, коли нестоличний футзальний клуб доводив
обгрунтованість своїх претензій напряму через ФФУ? Навіть “Інтеркас”,
маючи прямий вихід на керівників ФФУ і вигравши справу Кулика, бій, як
виявилося, за самозбереження програв. Ну ще “Енергія” частково виграла
у справі Легчанова-Якуніна, правда, результату матчу в Донецьку це не
змінило. Тому не дуже віриться, що ФФУ дослухається до “Шахтаря”, а
якщо дослухається, це буде справжній прорив чемпіона України.
“Нова
Енергія” приємно дивує і приємно чути радісні інтонації у голосі
головного тренера Миколи Сича, коли він дає коментар матчів для
офіційного клубного сайту. Постачальником очок “енергетики” точно не
стали, і якщо з ЛТК ще допомогла “стара” гвардія, то в Харкові і
Житомирі билися здебільшого молоді. Щоправда, з Андрієм Луцівим треба
погодитися – команді буде важко. Але шлях обраний і час, завдяки
збірній, для зміцнення ігрових звязків і гідного завершення сезону
також з`явився.
“Локомотив” - “Ураган” - 8:1. Так, це розгром і яка
різниця, що рахунок не за грою, на “свалке истории” залишиться саме
він. Проте все одно “Ураган” свій головний матч програв трохи раніше,
“Єнакієвцю”, тому, можливо, і не було різких висновків щодо
тренерського штабу івано-франківців , хоча рахунок у Харкові дуже
нагадав доленосні для дуету Костишин/Ожегов 0:7 у Єнакієвому. А
“Локомотив” зробив те, що декларувала саме прикарпатська команда на
сезон – впритул підійшов до третього місця. Враховуючи, що на ньому
“Єнакієвець” і що він випереджає “залізничників” тільки на очко, а в
передостанньому турі команди гратимуть у Харкові, розумієш: боротьба за
“золото” - головний “фокус” чемпіонату, проте нею турнірна інтрига не
обмежується.
Роман Шахрай.
ИСТОЧНИК: http://www.energia.lviv.ua/Pages/News.aspx?newsId=796
|
