МИНИ-ФУТБОЛ на УКРАИНЕ

- Олександр,  не так давно вашу четвірку, практично, розформували й тепер вам доводиться на майданчику взаємодіяти з іншими партнерами. Уже адаптувалися?
- Могло бути і краще. Більше року грав разом з Кольцуном, Москвіним, а тепер доводиться перелаштовуватися. Намагаюся якнайшвидше адаптуватися, зрозуміти манеру гри нової четвірки. З часом, впевнений, буде усе гаразд. Хоча і зараз нам вдаються комбінації, розіграші.
- Взагалі, конкуренції не побоюєтеся?
- Конкуренції боятися не потрібно. Потрібно своєю грою, голами приносити користь команді. А конкуренція повинна бути в кожній команді, без неї, не має прогресу.
- В «Тайм» ви перейшли з «Енергії». У своїй попередній команді «розкритися» вам  так і не вдалося. Уже мабуть давно  проаналізували причини?
- Коли я прийшов  в «Енергію», тренером був Тарас Вонярха. Я багато часу проводив в одній четвірці, впродовж першого року освоювався у вищій лізі. А в наступному сезоні на тренерський місток прийшов Юрій Кобзар. З його приходом постійного місця в четвірці я уже не мав. Грав то в одній четвірці, то в іншій. Тому була не зіграність із партнерами, важко було продемонструвати  свою кращу гру
- Юрія Кобзаря та теперішнього вашого наставника Станіслава Гончаренка називають метрами вітчизняного футзалу. Які відмінності та спільні риси в тренерському почерку цих фахівців?
- Є спільні риси. Хоча б тактика гри в обороні. Станіслав Гончаренко багато уваги приділяє діям в захисті, вимагає від нас постійного контролю м’яча, а для цього потрібно бути добре фізично готовим. А в «Енергії», наскільки я пригадую, ми більше увагу приділяли відпрацюванням різних комбінацій.
- Зрозуміло, що у футзалі, кожен гравець повинен вміти як руйнувати атаки суперника, так і створювати власні. Що більше вам до вподоби: атакувати чи оборонятися?
- Звісно, мені подобається гра в атаці. А Станіслав Гончаренко хоче, аби я виконував функції, так би мовити, «наконечника». Тобто, зустрічав тих гравців, які починають атаку. Моє завдання якомога швидше налякати суперників, не дати їм багато часу на роздуми. Отож, доводиться і руйнувати атаки, й створювати власні.
- У цьому сезоні який матч вам найбільше запам’ятався?
- Безумовно, гра із «Шахтарем». Дуже хотілося відзначитися, добре зіграти. Зіграв я не погано, сам не відзначився, але допоміг це зробити партнерам. У моєму активі гольовий пас на Павленка. Із «Шахтарем» ми конкуруємо за «золото» чемпіонату, тому очні зустрічі із цією командою особливі.
- А яку гру хотіли б якнайшвидше забути?
- Важко сказати… Мабуть, матч «Тайму» в Івано-франківську проти тамтешнього «Урагану». Я тоді взагалі на майданчик не виходив, а тому жодних вражень не має.
- Олександр, новині про те, що в 1/8 фіналу Кубка матчів «Тайм» не проводитиме, не дуже зраділи. Мабуть, кортіло зіграти проти своєї колишньої команди?
- Так, справді, хотілося в Кубку зіграти в своєму міст, проти колишньої команди. В таких матчах із подвійною енергією демонструєш хорошу гру, хочеш показати, що ти прогресуєш.

ИСТОЧНИК: http://fctime.lviv.ua/content/view/127/3/