МИНИ-ФУТБОЛ на УКРАИНЕ

-- Судячи з рахунку гра проти „Урагану” була рівною? 

-- Насправді, перевага була за нами. Ми більше часу контролювали м’яч, значно конструктивніше, аніж суперник, діяли в атаці. Суперник за цими компонентами гри нам суттєво поступався.

-- Обидва голи у ваші ворота у доробку двох колишніх „таймівців” – Ткачука та Кулика. Як гадаєте, в них був особливий настрій на гру? 

-- Ні, як на мене, в усіх гравців був лише один настрій -- перемогти нас. В них серія невдач затягнулася, а тому івано-франківці повинні надолужувати втрачене. В матчі із будь-якою командою їм потрібно перемагати, при цьому не важливо, чи це твій колишній колектив, чи будь-який інший.  

-- Зараз серед лідерів в турнірній таблиці „Тайм”, „Шахтар”, „Планета” та ТВД. Як гадаєте, „Енергія” уже втратила статус претендента на „золото” чемпіонату?

-- Не варто робити поспішних висновків. Якщо подивитися на календар ігор, „Енергія”, за винятком гри із ТВД, провела матчі із усіма лідерами. Тепер вони гратимуть із командами, які розташувалися нижче в турнірній таблиці. А колектив в них непоганий, здатен поборотися за виконання максимальних завдань.

-- А кого із вищеназваних команд вважаєте головним конкурентом в чемпіонській гонці?

-- Не можу відповісти на це питання. Взагалі, вважаю, у вищій лізі усі команди своїми конкурентами по здобуттю очків. Дуже важко, особливо на виїзді, даються залікові пункти. Тому когось виділяти не варто, а на кожен матч налаштовуватися, як на чемпіонський.  

-- Разом зі збірною ви побували в Бразилії. Які враження від чемпіонату світу?

-- Враження двоякі... З однієї сторони, побував в цікавій країні зі старими футбольними традиціями. Інша справа, не сподобалася організація чемпіонату світу. Ми тренувалися не в тому залі, де проводили матчі. До матчів готувалися в шкільному залі. Майданчики в школі в них, звісно, не такі як у нас, взагалі не погані, але покриття різне. На одному тренувалися, на іншому грали. Чому так сталося, я не розумію. Шведський стіл був посереднім. Одним словом, були нюанси. Хоча, в цілому задоволений поїздкою на чемпіонат світу, набрався досвіду, але хотілося б виступити краще. Мабуть, світовий форум наочно продемонстрував, що на даний час ми здатні боротися лише за потрапляння у вісімку.

-- Зазвичай, на останніх міжнародних турнірах збірна України посідає нижчі місця, аніж на попередніх. Чемпіонат світу в Бразилії – чергове підтвердження цьому. В чому справа: „синьо-жовті” гірше грають чи конкуренти швидше прогресують?

-- Як на мене, наша команда тактично не надто грамотна, цьому компоненту гри потрібно більше уваги приділяти. Взагалі, в українських командах тактиці приділяється не багато уваги. Свого часу збірна України почала демонструвати результат після того, як одним складом грала впродовж 5 років. А наш, так би мовити, „призов”, існує 3 роки. Впевнений, буде зіграність, буде результат. Просто потрібно усім працювати над своєю майстерністю.
А так, ми не вміємо виходити з пресингу, тактично мало обізнані. Справа в тому, що, як я казав, в клубах мало тактиці приділяється уваги. Збірна України раніше перемагала сильні команди за рахунок біганини. Візьмімо тих же іспанців... Вони нічого зайвого не роблять, тактично грамотно будують гру. Епізод, який у нашому виконанні потребує три рухи, у їхньому виконанні обходиться лише одним. Окрім того, в них не має скутості, усі іспанці впевнені в собі. Впевнені, але не самовпевнені...

-- Чому ж між українцями та іспанцями така різниця в майстерності?

-- А ви подивіться скільки в Україні нормальних майданчиків. Пальців однієї руки буде забагато, аби підрахунки зробити. Навіть, про наш львівський майданчик не можу сказати, що він хороший. Паркет не рівний, а тому коли відаєш пас не можеш бути впевнений, що м’яч не відскочить куди-небудь.

-- Євген, розкажіть, як потрапили в футзал?

-- Усе було дуже просто. Займався в запорізькому ДЮСШ „Торпедо”. Свого часу мені порадило спробувати свої сили в міні-футболі. Рік в Запоріжжі пограв у першій лізі, а потім у цьому ж місті грав за команду вищої ліги. Якщо не помиляюся, в елітному дивізіоні граю із 2000 року.

-- Більшість хлопчаків марить позицією нападника. Чому ви вирішили відмовитися від задоволення вражати чужі ворота, й обрали місце в рамці воріт?

-- Це справа випадку... Я спершу грав у полі, а вперше на маленьких воротах став взимку, коли ми тренувалися  в залі. Не було одного воротаря й тренер запитав у кого є рукавички. А в мене в кишені саме була пара рукавиць, в яких сніжки ліпив. Я зголосився, став у ворота, вийшло не погано. Так, з того часу моя позиція – в рамці воріт. Було мені тоді 11 років. 

-- Наостанок, наступний матч „Тайм”  проведе з „Планетою”. Що можете сказати про цю команду?