Сайт об украинском мини-футболе - Национальная сборная Украины
 

МИНИ-ФУТБОЛ на УКРАИНЕ

 




Меню сайта

Категории раздела
Избранное [6]

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа

Главная » 2008 » Октябрь » 23 » Валерій Легчанов: Про сині в’єтнамки і психологічну яму після Італії
00:45
Валерій Легчанов: Про сині в’єтнамки і психологічну яму після Італії
Єдиний представник „Енергії” на ЧС-2008, що завершився у Бразилії, в інтерв’ю прес-службі львівського клубу проаналізував виступи збірної України на Мундіалі, а також розповів про атмосферу навколо турніру у найфутбольнішій країні світу.

Наразі для Легчанова – це був пік кар’єри. У дебютному ж для себе матчі на турнірі такого рівня Валерій забив гол – постраждали гватемальці. Під час змагань першого раунду, коли України у своїй групі посіла перше місце, „енергетик” відзначився ще одного разу – у воротах єгиптян. У другому груповому турнірі Легчанов уже не забивав та й, зрештою, збірна Україна не виблискувала. Три поразки у трьох матчах, останнє місце у групі і восьма позиція у загальному заліку чемпіонату. Саме з таким багажем Україна завершила змагання.

- Дуже важливою була перша гра другого етапу з Італією, - пригадує Легчанов. - Якщо з Бразилією все ясно – вони значно сильніші за нас - то з італійцями ми сподівалися на вдалий результат. Не знаю, як обернулося би все, коли б забили першими... Та забили італійці. З обороною Італії і так не легко впоратися (дуже чітко вони грають), а, коли ця команда веде в рахунку, ще тяжче. Ми, як пропустили, чесно кажучи, десь навіть надламалися. Взагалі поразка Італії (0:4) у моральному плані підкосила команду – ми почали усвідомлювати, що з групи вийти майже нереально (ту ж Бразилію треба було б обігравати). От і з Іраном на цьому психологічному фоні гра не вдалася.

- Поразка Ірану (4:5) спричинена лише не надто хорошим психологічним станом гравців?

- Не тільки. Зокрема ми були не готові до такого суддівства. Все ж у нас в чемпіонаті арбітри дають більше грати, а там свисток за свистком був. От і нахапалися фолів. Нам треба було перелаштуватися, почати грати менш контактно, але ми не зуміли.

- Ну, а потім була Бразилія і поразка 3:5...

- Чесно кажучи, мені дуже хотілося зустрітися з бразильцями, адже раніше їхню гру бачив лише по телевізору. На жаль, з найсильнішою командою світу не вдалося зіграти у максимально бойових умовах –господарі чемпіонату до того вже забезпечили собі вихід з групи...

- Взагалі були в збірної України шанси виступити краще?

- Шанси завжди є. Могли б принаймні в загальному заліку зайняти вище місце, якби, наприклад, не програли Італії з таким великим рахунком, не поступились б Ірану... Та, гадаю, збірна виступила достойно.

- Теоретично на другому етапі українці ж могли і не потрапити на Італію та Бразилію...

- Матчів на цьому чемпіонаті ми «здавати» не збиралися, тому вийшли і чесно перемогли Китай в останньому турі першого етапу та посіли чільне місце у групі. Перед турніром ми налаштовувалися лише на перемоги. Тим більше, хто ж знав, що італійці не захочуть з першого місця у своїй групі виходити у наступний раунд!? Та й чемпіонат світу такий турнір, що може бути один раз в житті кожного виконавця, тому грою потрібно просто насолоджуватися.

- Наскільки важливою у контексті майбутнього вдалого виступу збірної у першому раунді, була перемога над Гватемалою?

- На цей матч ми вийшли, можна сказати, з подвійною мотивацією. „Завело” те, що бразильські фахівці у різних передматчевих коментарях головними претендентами на вихід з нашої групи вважали аргентинців і гватемальців. От ми по-хорошому і розгнівалися та перемогли. Вважаю, що матч з Гватемалою для збірної України був чи не найважливішим на турнірі.

- Враховуючи, що у складі збірної був лише один гравець з досвідом виступів на чемпіонатах світу (Пилипів), мабуть, перед грою з з Гватемалою у футболістів було чимале хвилювання?

- Не знаю як у всіх, але я хвилювався. Коли ще стояв у тунелі, перед початком матчу. Та, щойно гра розпочалася, все минуло. Потім уже навіть під час поєдинків з Бразилією та Італією не хвилювався.

- Своїм виступом задоволений?

- Можу оцінити свою гру на „четвірку”. Звісно ж, враховуючи рівень турніру, можна сказати, що виступив непогано. Та я максималіст за натурою і мені хотілося досягнути разом із збірної більшого.

- Мабуть, не звично було грати на таких великих аренах?

- Так, зали, де проводилися матчі чемпіонату світу, і справді вражали своїми розмірами, приємно у таких грати. Крім того, акустичне оформлення ігор у виконанні вболівальників було чималим. На матчі систематично приводили дітей, яких, напевно, спеціально готували. Вони дуже голосно і злагоджено реагували на гру команд.

- А сам футзал у виконанні провідних збірних світу чим запам’ятався?

- В першу чергу тим, як швидко гравці приймають рішення на майданчику. Нам цього десь бракувало. Мало ми грали матчів з такими командами. Якби більше товариських зустрічей проводили з провідними збірними світу, то, можливо, змогли би і краще виступити.

- Поза футзалом, щось у Бразилії оглянути вдалося?

- Трошки. Спочатку ми жили у столиці – місті Бразиліа. Це місто більш ділове. А от Ріо-де-Жанейро (туди ми переїхали вже коли чемпіонат тривав), так би мовити, більш „живе” і веселе місто. Коли були в Ріо, то встигли сходити на екскурсію (години на три). Побували на горі Корковадо, де знаходиться знаменита статуя Ісуса Христа – звідтам усе Ріо гарно видно. Сходили і на відомий пляж Копакабана, де виросли багато знаних бразильських футболістів. Щоправда, футболу пограти там не встигли.

А ще мені запам’яталося, як прихильно в Бразилії ставляться до футзалу – у нас в країні такого немає. Місцеві мешканці, щойно бачили когось в екіпіровці збірних-учасниць чемпіонату, одразу віталися, нам от навіть машини сигналили.

- Сувеніри з Бразилії привіз?

- Наш водій в „Енергії” в автобусі збирає вимпели – от йому кілька привіз до колекції. Якуніну, наприклад, подарував в’єтнамки - сині з написом „Бразилія”. Так ще привіз сувеніри дружині, родичам, друзям.

- Який, до речі, твій фізичний стан після чемпіонату світу?

- Зараз вже нормально, ми ж минулого тижня повернулися. А спочатку було складно – до зміни часового поясу важко було пристосуватися. Та й перельоти втомили – ми ж з Бразилії тільки до Парижу летіли 11 годин, потім ще до України 3 години.

ИСТОЧНИК: http://www.energia.lviv.ua/Pages/News.aspx?newsId=436
Просмотров: 804 | Добавил: futsalukrain | Рейтинг: 0.0/0
Поиск

Календарь

>
> >
> >
> >
> >
Архив записей

Copyright MyCorp © 2020      Сделать бесплатный сайт с uCoz