МИНИ-ФУТБОЛ на УКРАИНЕ

По телевізору показують чемпіонат світу з футзалу. Так тепер офіційно зветься гра у футбол п’ять на п’ять на гандбольному полі і з гандбольними ж воротами. За останні двадцять років вона пройшла шлях від простої забави аматорів до цілком пристойного міжнародного видовища. Великі турніри із футзалу збирають глядачів. Викликають зацікавленість телебачення та спонсорів.
Але на відміну від того ж гандболу чи водного поло, які є по суті різновидами гри у футбол руками та гри у футбол на воді, футзал не є повноцінним видом спорту. Разом із пляжним футболом, футзал - різновид гри у футбол. Тому футзальні гравці не мають власних національних федерацій, а підпорядковані, як у своїх країнах, так і на міжнародному рівні, федерації із справжнього футболу, тобто ФІФА.
На першому етапі це було нормально. Саме завдяки ФІФА купа різновидів гри у «малий футбол» чи «міні-футбол», у який всюди грали за різними правилами, була об’єднана і класифікована. Тепер є затверджені міжнародні правила, регламент тощо. Та згодом стало зрозуміло, що футзал високого рівня – це абсолютно окремий вид спорту. Гравці у футзал, на відміну від звичайних футболістів, мають іншу техніку гри, іншу фізичну підготовку, іншу тактику. Не кожний хороший футболіст може стати хорошим «футзалістом» і навпаки.
Це колись добре підготовлений футболіст міг одночасно грати ще й у хокей, або у два хокеї. На кшталт знаменитого росіянина Всеволода Боброва, який у сорокові роки минулого століття грав за збірні СРСР з футболу, хокею та хокею з м’ячем. Тепер таке неможливо. Великий спорт потребує вузької спеціалізації. Феноменальний норвезький біатлоніст Бйорндален так і не зміг стати чемпіоном у звичайних лижних перегонах. А феноменальні футболісти і не збираються переходити у футзал. Бо там, по-перше, грошей платять менше, а по-друге, там є свої феноменальні гравці, які виробляють із м’ячем на підлозі просто неймовірні речі.
Маючи можливість бачити футзал у виконанні бразильців, починаєш розуміти, ще саме футзал разом із пляжним футболом є для них ближчими, ніж британський різновид футболу із полем у сто десять метрів завдовжки. Ці чарівники м’яча вже грають у футзал за європейські клуби, матчі цих клубів проходять у комфорті палаців спорту, а телебачення потроху вчиться показувати цю гру у всіх її тонкощах.
Коли так піде далі, то футзал може потіснити футбол. Або хоча б забрати у нього частину популярності. І у нас теж. Бо команда України з футзалу – одна із найсильніших у світі.

Микола НЕСЕНЮК