Перший змагальний відрізок вітчизняного чемпіонату завершено. Його
куцість автоматично заперечує глобальні висновки щодо нинішнього
потенціалу команд, проте деякі штрихи уже очевидні уже сьогодні.
Найперший
стосується "Енергії": команда, не зважаючи на прикру луганську осічку,
назагал підтверджує правильність ставки на "зліпленість" колективної
думки та гри. Можливо, не всі оборонні маневри ще відпрацьовані у нас
до автоматизму, можливо для різноманітності атакувальних ходів команді
бракує виконавця, якого б італійці називали "пріма пунта", а українці
"стовпом" (хоча мені важко сказати, наскільки ця позиція осучаснена у
нинішньому футзалі, можливо, вона у 5х5 уже настільки архаїчна, як
ліберо у футболі), проте накопичена ігрова мудрість та вишкіл більшості
виконавців вкупі з фаховим тренером дають підстави говорити - "Енергія"
розуміє, у який футзал вона хоче грати для досягнення результату. При
цьому взаємозамінність виконавців команди на достатньо високому рівні,
щоб "зелено-білі" відходили від сталих четвірок, а їхній тренер
достатньо сміливо коригував кадрові варіанти, реагуючи або на хід гри,
або на форс-мажорні обставини - такі, як травма Кондратюка під час
останнього "дербі".
Звичайно, факт втрати двох очок (хоча за грою не
скажеш, що хтось з суперників однозначно заслужив на всі три) під час
останнього "дербі" з рахунків не спишеш, але канва зустрічі показала,
що "Енергія", хоч і не наблизилася до поставлених завдань у чемпіонаті,
проте і не віддалилася від них, продовжуючи входити до групи
претендентів на "золото". Інша річ, що до поєдинку проти "Тайма", і всі
це чудово розуміли бажано було б підійти без очкових втрат. За всієї
поваги до ЛТК, ця команда цілком податлива для нашої. Проте щонайменше
за однієї умови - вправної реалізації моментів. Переглянувши відео і
віддавши належне Сагайдаченку, все одно залишився при думці, що подвиги
блискучого луганського воротаря стали можливими завдяки нерозважливості
"енергетиків" у вирішальній фазі атаки.
Цілком логічну паузу у
чемпіонаті, як на мене, "Енергії" слід використати не тільки для
набуття вищих фізичних кондицій та розширення тактичного діапазону, а і
для психологічної обробки - чіткого зайвого усвідомлення усього ступеня
складності практично кожного матчу чемпіонату. Судячи з усього,
торішній кризовий рівень турніру, який виник після відходу двох команд
- "Інтеркаса" та "Дніпроспесталі", поступово долається - смуга
"безвременья" відступила. Відтак кожну перемогу, та ще з огляду на
наявність групи команд-претендентів на перше місце, переоцінити буде
важко.
На сьогодні головними нашими конкурентами у боротьбі за
"золото" бачаться "Шахтар", "Єнакієвець" і "Тайм". Виступ "Шахтаря"
нині більшість розглядає крізь призму майбутніх випробувань гірників у
Лізі чемпіонів - донеччани всерйоз вознамірилися дістатися "Фіналу
чотирьох". Схильний вважати це завдання непідйомним - серйозний
загальний добір суперників конкретизується фактором протистояння
чинному чемпіону Європи на його майданчику. Але цинічно кажучи, мене
особисто хвилює більше не те, як гірники виступлять на Уралі, а яким
чемпіон буде після елітного раунду. Зрозуміло, що після 14 листопада
донеччани або взагалі зосередяться у сезоні на національних турнірах,
або займатимуться виключно ними аж до злету чотирьох найкращих команд
континенту, який традиційно відбувається наприкінці квітня. Два роки
тому "Шахтар" психологічно важко відходив від московського турне у
еліт-раунді і провалив сезон, але ж наскільки різним є "московський"
кадровий варіант "Шахтаря", і нинішній, настільки ж полярним може бути
повернення донеччан на внутрішню орбіту після міжнародних випробувань.
В усякому разі, точно на користь "Шахтареві" йде незадіяність їхніх
гравців у національній команді на чемпіонаті світу (про збірну України
та її перспективи на Мундіалі давайте поговоримо у переддень старту
турніру) - "розірваність" команди на частини ще нікому не перешкоджала.
"Єнакієвець" та "Ураган", хоча і йдуть нагорі турнірної таблиці, по-перше, ще не протистояли
головним
фаворитам турніру, по-друге, і за таких умов не змогли здобути
максимальну кількість очок. Примітні діаметрально протилежні публічні
вислови головний тренерів донбасівців та прикарпатців: Микола Шевцов
дав епатажне інтервю після поєдинку у Рівному
(http://futsal.sport.com.ua/news.php?id=53930). Його правомірність
судити не візьмусь, але подібні різки фрази (подібним чином напередодні
матчу проти ЦСКА відзначився хорватський захисник "Зеніта" Івиця
Кріжанац) точно додають гострої іскринки і зумовлюють додаткові
обговорення. Сергій Гупаленко навпаки врахував усі вислови свого
попередника Тараса Вонярхи (давайте вважати Владислава Корнєєва
проміжною ланкою як тренера "Урагану"), який любив пройтися по гравцям
і залишити себе в стороні. Гупаленко дав зрозуміти, що відповідальність
за можливі невдачі не збирається перекладати на плечі футболістів. З
точки зору елементарного інстинкту самозбереження абсолютно доцільно.
Кому потрібні казки про нереалізацію?
Проте останній матч "Урагану"
засвідчив марність сподівань на "золото" (якщо вони у когось є) і
виміряв більш приземлену планку - боротьбу за призові місця.
"Єнакієвець",
звичайно, у цьому плані як конкурент більш небезпечний - на відміну від
попереднього сезону команда не затрималася на старті, коли на перше
місце можна було махнути рукою (це при тому, що тоді претендентів було
катма хоча б тому, що "Тайм" не сформувався так як тепер) невдовзі
після розгону чемпіонату, а на дефіцит майстрів донбасівці ніколи не
скаржилися - інша річ, на щодо їх здатності стабільно підтримувати свій
рівень і ігрової сумісності на майданчику.
З "Таймом" - і це "дербі"
засвідчило - рахуватися треба, але чи співпадає ігровий розвиток
команди з поставленими завданнями? З іншого боку, ставити їх треба - у
сезоні 2003/04 "Енергія" також замахнулася на найвищі місця за
наявності суперзіркового "Шахтаря", і той фундамент, ті помилки,
допомогли досягти вершини через три роки.
"Планета-міст" досить
швидко змінила тренера: глибинного провалу не було, але теоретична
вищість Водяна, його імя повинні відхилити останні сумніви щодо високих
амбіцій керівників столичної (чи все таки пристоличної, якщо зважити на
місце проведення домашніх поєдинків). Думаю, тільки надповажні
обставини не дозволили Валерію Івановичу
бути присутнім на поєдинку
нової команди у Львові: зазвичай імениті тренери беруться до роботи
одразу і засукавши рукава, не зважаючи на відсутність дозволу
перебування на лаві запасних (Лаудруп ще теж не приступав до роботи, а
поєдинки "Спартака" з віп-ложі дивився, а Непомнящий керує клубом "Том"
і без ліцензії, як і Беккенбауер збірною ФРН на Кубку світу-1986 -
тобто за бажання бюрократичні перепони можна оминути).
ТВД. Важко
повірити, що команда сперечатиметься за "золото". Групі гравців і
тренеру доведеться відлучатися на відстоювання національних інтересів,
а такий запас міцності, як "Шахтар" кількарічної давнини, коли гірники
і їхній тренер тягли клуб та збірну, "будівельники" навряд чи мають.
Роман Шахрай
ИСТОЧНИК:
http://www.energia.lviv.ua/Pages/News.aspx?newsId=392
|
