| равець луганського ЛТК Тарас Кузь розповів про дебют у збірній, вояж у Азербайджан і луганський ЛТК.Тарас Кузь свій 25-ий день народження,
який він святкував 18 січня запам’ятає на завжди. Саме у цей час він
виступав у складі збірної України на турнірі в Азербайджані. Це був
дебютний виступ Тараса у складі збірної України.
Не шкодую за Хорватією
– Нещодавно ти вперше одягнув футболку збірної України…
– Для мене це велика честь. Хоча
розумію, що в майбутньому треба ще більше працювати над собою, аби
отримати ще виклики у збірну.
– Які враження від турніру в Азербайджані?
– Організація на найвищому рівні, умови
хороші. Та й команди солідні. Сильний Азербайджан, цікаві Узбекистан і
Туреччина, яка потрапила на чемпіонат Європи.
– А час, щоб подивитися країну, був?
– З’їздили у центр Баку, погуляли його
вулицями. Столиця Азербайджану мені сподобалася. Загалом поїздка
видалася цікавою. У Баку до цього мені ніколи не доводилося бувати.
– Чи засмутився, що не потрапив до заявки на чемпіонат світу в Хорватію?
– Відверто кажучи, я взагалі не очікував
на виклик у збірну… А з того, що не потрапив до хорватської заявки,
надто не засмутився, бо розумію, що їдуть найсильніші. Можливо, у
майбутньому мене ще запросять у збірну…
– Ти попрацював під керівництвом Геннадія Лисенчука у збірній. А яка він людина у роботі?
– Від роботи з ним у мене найкращі
враження. Лисенчук є хорошим психологом, який вміє добре налаштувати
гравців на гру, підібравши при цьому потрібні слова.
Потрапити у вищу лігу дуже важко
– Перейдімо до чемпіонату України. Що трапилося у грі з рівненським «Кардиналом»? Адже «ЛТК» перемагав за ходом зустрічі 4:2?
– У рівненському залі дуже важко грати.
Та ще й так трапилося, що нам бракувало порозуміння на майданчику. Адже
перед цим я, наприклад, кілька днів не тренувався з командою. Нас
надломило, мабуть, те, що впродовж хвилини ми пропустили два м’ячі.
Особисто я провів невдалий матч. Можливо, на це вплинула поїздка в
Азербайджан…
– У «ЛТК» ти вже доволі тривалий період, як тобі працюється у Луганську?
– Тут створені всі умови, щоб грати у
футзал та професійно зростати. Є прекрасний зал, хороший тренажерний
зал. Залишається лише працювати. Єдиний мінус – велика відстань додому.
Рідко трапляється нагода приїхати до Львова. А так, «ЛТК» – команда
молода, перспективна, яка з часом повинна домогтися хороших результатів.
– У Луганську виступає багато гравців із Західної України, тренер – також уродженець Львівщини Роман Ковальчик, це допомагає?
– Звичайно, що допомагає – почуваєш себе
комфортніше. Приємно, коли твої колеги з тобою, та ще й тренер зі
Львова. Хоча луганські гравці – хороші люди, які також всіляко
підтримують.
– А як ти потрапив у футзал?
– Прийшов із великого футболу. Закінчив
ДЮСШ «Карпат». Після школи в «Карпати» не потрапив, тому виступав на
чемпіонат Львівської області, а взимку грав у міні-футбол за Львівський
інститут фізкультури (тепер ЛДУФК – прим. авт.). Тоді мене помітили і
запросили в другу команди «Енергії», а потім я потрапив у «ТВД». Тоді й
зрозумів, що у великому футболі потрапити у вищу лігу дуже важко, майже
нереально для мене, тому й обрав міні-футбол. Спочатку було важко
адаптуватися в міні-футболі, хоча зараз не шкодую.
У Луганську все влаштовує
– Хто є твоїм улюбленим гравцем?
– Кумирів немає, але є гравці, гра яких
мені подобається. З українських – Максим Павленко та Валерій Легчанов, а
з іноземних – бразилець Сержао. У них справді можна багато чого
почерпнути.
– Яка команда для тебе є рідною?
– Львівські команди, звичайно, мені
ближчі до душі, адже це рідний дім… Мабуть, «Енергія» найближча, бо
провів у ній початкові роки у футзалі, було багато емоцій та переживань.
– Роман Ковальчик переніс стиль гри «ТВД» у «ЛТК»?
–У чомусь цей стиль схожий, присутні швидкі атаки…
– У майбутньому хотілося б повернутися до флагмана українського футзалу «Енергії»?
– Звісно, що я б хотів повернутися
додому, а загадувати не можу. Та зараз у Луганську мене все влаштовує, я
задоволений, що виступаю в «ЛТК».
Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ’ЯК. Газета СПОРТИВКА
| 
