Напередодні домашнього матчу "Урагану" з рівненським "Кардиналом" старожил івано-франківського клубу Андрій Сімка поділився
враженнями від свого дебюту у складі національної збірної України, а
також розповів про особисті завдання на сезон та власну футзальну мрію.
-
Востаннє ти виступав у синьо-жовтій формі у 2003 році в складі
"молодіжки". Як сприйняв виклик у національну збірну України після майже
10-річної перерви?
Виклик до лав національної збірної - це мрія
кожного футболіста, тому мене переповняли виключно позитивні емоції.
Прибувши в розташування збірної, складалося враження, що мені років
15-16, і моя футбольна кар'єра тільки починається. Все було по-новому:
тренерський штаб, партнери по команді, нові вправи на тренуваннях… Одним
словом, було цікаво. Я щодня задавав собі питання: "А що буде далі?!".
-
Наша збірна провела два непрості поєдинки з угорцями. У першій грі в
Харкові ти став одним з героїв матчу, відзначившись дублем. Що відчував
тоді?
Я відчув себе частиною України, для якої вдається щось
зробити. Це - і мій дебют, і перші забиті м'ячі у футболці збірної. А
коли звучав гімн України, то відчуття були просто нереальні, по тілу
просто "пробігали мурашки". Це важко передати словами, треба просто
відчути.
- Пригадай, як були забиті два м'ячі. І як за такий короткий час порозумівся з партнерами по четвірці?
Часу,
щоб порозумітися практично не було. Перед тренуваннями і після них
багато часу приділялося тактиці, адже були зібрані футзалісти з різних
клубів, в кожного з яких є своя тактика, стратегія і малюнок гри. Щодо
забитих м'ячів, то в обох випадках ударів завдавав "залізничник" Віталій
Кісельов, а я просто опинився в потрібному місці в потрібний час
(посміхається).
- Як тобі атмосфера і підтримка збірної України в Харкові?
Чесно
кажучи, я очікував більшого від місцевих вболівальників. Багато хлопців
захищали кольори саме харківського клубу, але склалося враження, що на
домашніх матчах "Локомотива" підтримка вдвічі сильніша. Правда, в тій
грі нам багато чого не вдалося, адже хлопцям було психологічно важко,
оскільки "давив" результат, і відповідальність була досить високою. На
мою думку, було б значно легше грати, якби вболівальників було більше, і
вони підтримували б кожну вдалу чи невдалу дію футзаліста. Всю
атмосферу створювали близько 80-ти фанатів, які були за воротами, за що я
та решта збірників їм щиро вдячні.
-
Через тиждень, у матчі-відповіді в Угорщині, ти всього впродовж хвилини
заробив два попередження. В чому причина? І загалом скільки в твоїй
кар'єрі було вилучень?
Переглядаючи відео того матчу, розбираючи
кожен момент, розумію, що міг підвести не тільки колектив, але й і всю
Україну. Прикро, що так сталося. Та головне не зупинятися, не
зациклюватися, я все проаналізував і зробив правильні висновки. Цікаво,
що у 2003 році, коли я грав за молодіжну збірну, в мене також було
вилучення. Тоді я пропустив півфінальний матч. А в "Урагані" за весь час
були дві "червоні", і обидві в матчах проти ЛТК.
- Що відчував на трибунах, коли партнери по команді у цей час не пропустили у меншості, а ще й зуміли забити гол?
Протягом
усього матчу відчувалося, що на майданчику був один дружній колектив,
який вирішував одне поставлене завдання - потрапити на Євро-2014. Після
мого вилучення хлопці ще більше згуртувалися, адже саме в таких складних
ситуаціях формується команда однодумців, тому, спостерігаючи з трибун, я
переживав і молився, щоб вся пророблена нами робота в один момент не
була перекреслена.
- А коли повірили у загальну перемогу?
Після
фінальної сирени ми остаточно повірили в загальний успіх. При рахунку
2:4 на нашу користь був впевнений, що поїздка до Бельгії уже здобута,
але п'ять завершальних хвилин були "валідольними" і ще раз довели, що
футзал, як завжди, непередбачуваний.
- Що сказав Євген Ривкін після матчу плей-офф в Угорщині?
Одразу
після гри "проскакували" жарти, мовляв, в харківському матчі я допоміг,
забивши два м'ячі, а на виїзді своїм вилученням перевернув все з ніг на
голову. Адже одразу ми забили в меншості, тому виходять, що я знову
допоміг. А якщо серйозно, то Євген Семенович, зайшовши до роздягальні,
потиснув кожному з гравців руку, подякував за самовіддачу і привітав з
виходом до фінальної частини чемпіонату Європи.
- Як тобі загальна атмосфера у збірній? Чи задоволені виступами проти угорців?
Атмосфера,
яка панувала у збірній впродовж всього часу, була просто ідеальна. За
цей короткий період я отримав море позитивних емоцій, які запам'ятаються
на все життя. Всі організаційні питання були вирішені на високому
рівні. Одним словом - на рівні збірної. Щодо виступів, то, звичайно, є
над чим працювати, є недоліки, які потрібно корегувати, але в цілому я
задоволений, адже ми виконали поставлені завдання.
-
Повернімося до Екстра-ліги. Минулої неділі ти грав проти партнерів по
збірній у Львові. Чергові дербі завершилося на користь "Енергії". Чому
так склалося?
Матч був дуже цікавим. Біля обох воріт виникало
багато гольових моментів, тому гра йшла до забитого м'яча. Хто забив
перший, той отримував перевагу, як ігрову, так і психологічну. Нам, на
жаль, не вистачило командного духу, характеру, емоцій і, звичайно,
везіння, без якого не буває перемог.
- Чемпіонат України тільки розпочався, які завдання в тебе на новий сезон?
Завдання
в нас незмінні - здобути максимум в чемпіонаті і в розіграші Кубку
України, тобто бути першими. І, звісно, хочеться повернутися до лав
національної збірної, щоб допомогти команді на Євро-2014 у Бельгії. А
для цього потрібно багато працювати, демонструвати хорошу гру у рідному
клубі.
- Хто, на твою думку, є цьогорічним фаворитом Екстра-ліги? Які команди поведуть боротьбу за місце в плей-офф?
Думаю,
фаворитів, як таких, не буде. Кожна із семи команд буде втрачати очки
протягом усього чемпіонату, адже всі суперники вирівнялися, тож легких
перемог не гарантовано нікому. Загадувати наперед не люблю. Час покаже,
хто буде боротися за плей-офф. Та знаю одне - сезон буде дуже цікавим
для всіх.
- Яка ще футзальна мрія не здійснилася в Андрія Сімки?
Так
склалося, що мої футзальні здобутки і мрії почали здійснюватися після
25-річного віку: з "Ураганом" я виграв Суперкубок України, здобув весь
комплект медалей чемпіонату, брав участь в Кубку УЄФА. А зараз - це
перший виклик і дебют в національній збірній України. Та з кожною
досягнутою мрією народжується ще одна нова. Хочеться виграти щось на
міжнародній арені, наприклад, завоювати медаль на Чемпіонаті Європи чи
потрапити до "Фіналу чотирьох" Кубку УЄФА, а краще і те, й інше.
Олег ЛАНЯК, Христина ЧУЛОВСЬКА, прес-служба НФК "Ураган".
|
