 Головний
тренер львівського «Тайму» Станіслав Гончарекно після перемоги у
Суперкубку України над харківським «Локомотивом» (4:0) визнав, що саме
перший гол його команди став відправною точкою для загальної перемоги.
Початок сезону – це завжди відповідальний період, – зізнався
Станіслав Гончаренко. – У таких іграх треба дати певний час на
розвідку. Статус-кво суперників визначається за час усієї гри. Тому
треба було добре увійти у гру, певний час потрібен був, щоб
адаптуватися. Одна-єдина помилка могла зламати хід подій, так би
мовити, роздратувати ситуацію. Та тактика, яку ми обрали, відповідала
тому, щоб не допустити несподіванок з боку опонентів. Перш за все вона
полягала в тому, щоб не зробити жодної помилки, щоб потім суперника не
наздоганяти і не діставати. Це у нас вийшло. Витримавши певний час, ми
отримали сатисфакцію. Витримали – і забили свій м’яч. А це вже стало
тією відправною точкою, після якої ми вже взяли гру у свої руки і
нікуди її не відпускали.
Тобто до гравців претензій у вас немає?
Зовсім нема. І не тільки до підопічних. Я скажу, що чи не вперше у моїй
кар’єрі було таке гарне суддівство. Дуже сподобалася мені сьогодні
робота суддівської бригади. А що стосується моєї команди, то жодного
зауваження ні до одного гравця у мене немає.
В одному з інтерв’ю перед початком цієї гри ви сказали, що
Суперкубок України – не надто важливий трофей. Важко після цього
гравців налаштувати на матч?
Ви знаєте, є фрази, які вважаються розхожими, їх кажуть під час
інтерв’ю, на прес-конференціях. Але в середині кожного спортсмена є
таке поняття, щоб грати тільки на перемогу. Їх багато не буває,
втомитися від успіхів неможливо. Тому ці слова в інтерв’ю були більше
для народу, а в самому колективі ми дуже хотіли перемогти і тільки на
такий підсумок налаштовувалися. Тим більше, що ні я, ні гравці
теперішнього «Тайму» такого трофею не здобували. Це вперше для нас.
Сьогодні в обидвох командах виступало чимало вихованців
харківського фут залу. І саме вони ледь не організували сутичку на
майданчику…
Було таке. Воно справді так вийшло. Але це спорт. Тут завжди емоції. У
тому, що сталося, нічого страшного немає. Такі випадки трапляються.
Коли закінчиться ваша дискваліфікація і ви повернетеся на тренерську лаву «Тайму»?
Ще один матч на трибунах – і я повернуся до команди.
ИСТОЧНИК: http://fctime.lviv.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=278&Itemid=3
|
