 Футзальний сезон вийшов на фінішну пряму. Не так багато час
залишилося до того моменту, коли інтрига щезне. Про заключні матчі
чемпіонату «таймівці» розповідають часто, а тому щось нове почути
важко. Сьогодні ми вирішили відволіктися від футзальних справ. Отож,
Євген Москвін відверто не про спорт.
-- Якби ви не стали футзалістом, чим би займалися?
-- Я закінчив політехнічний інститут. В мене є диплом інженера по
холодильним устаткуванням. Мабуть, працюючи по фаху, міг би заробляти
собі на прожиття.
-- Цікавий фах обрали, чому вирішили стати інженером?
-- В інститут я поступав на інший факультет. Подав документи на
спеціальність будівництво мостів, але мені не вистачило балів, тому
перевівся на холодильні устаткування. З мостами мав справу усе життя
мій батько, він хотів аби син продовжив цю справу. Спершу він був
розчарований тим, що я не реалізував його план, але тепер, я знаю
достеменно, він не шкодує про це.
-- В школі ви добре вчилися?
-- Так, школу я закінчив без трійок. В моєму атестаті було лише п’ять «4», інші оцінки були найвищими.
-- Які предмети були улюбленими?
-- Дуже подобалася історія, зарубіжна література та географія. Про
фізкультуру навіть не згадую, вона мені теж дуже подобалася (Сміється).
-- Деякий час ви жили в Казахстані. Що подобалося в цій країні, а що ні?
-- Я в Казахстані провів шкільні роки. Тоді мені в цій республіці усе
подобалося. Усі жили дружно і весело. Поділу на національності не було.
В моєму класі навчалися казахи, німці, білоруси й, навіть, корейці. Усі
товаришували. Але після розпаду СРСР усе змінилося, дружба кудись
зникла, почався поділ на національності. Тому в Казахстані стало не
комфортно.
-- Чим менталітет казахів відрізняється від українського?
-- Казахи дуже товариська нація, свята відзначають в широкому колі,
родинна в них, як одне ціле. В нас трохи інакше, люди живуть за
принципом: «моя хата скраю, а що буде далі, побачимо». Але рівень життя
в Україні значно вищий, аніж в Казахстані. В нас створено кращі умови
для розвитку особистості. Після переїзду на батьківщину, склалося
враження, що потрапив в по-справжньому цивілізовану країну. Гостював в
Німеччині, так мені здається, що ми за рівнем розвитку цивілізації,
десь на половину досягли рівня німців.
-- Ви мешкаєте в Стрию, а працюєте у Львові. Тому багато часу змушенні проводити в автомобілі. Подобається їздити автівкою?
-- Якщо потрібно подолати незначну відстань, то так. А далекі подорожі
в автомобілі особливої радості не приносять. Справді, кожного дня
автомобілем зі Стрия добираюся до Львова на тренування. Оскільки цього
вимагає моя робота, навіть не помічаю часу проведеного в дорозі. Хоча,
звісно, було б краще перед тренуванням і після нього більше
відпочивати. Як не як, керування автомобілем – це навантаження. В нас
водіїв багато недосвідчених і нахабних, як кажуть: «права купив, а
їздити не купив».
-- Свій перший автомобіль пам’ятаєте?
-- Так, це була «Мазда 323», напів-спортивний автомобіль. Автомобіль,
як перше кохання – про нього пам’ятаєш усе життя. Моя «Мазда» була
двох-дверною, із невеликим салоном. А моя сім’я не маленька, нас
четверо, потрібно було більший автомобіль.
-- В якій країні хотіли б побувати?
-- Хочу відвідати острів Балі, що в Індонезії. Мої друзі показували
фотографії, відео зняте на цьому острові. Дуже сподобалося. Поїздка на
Балі не лише моя маленька мрія, а й усієї моєї сім’ї. Думаю, ми її
обов’язково реалізуємо.
-- Коли випадає вільна хвилина, чим займаєтеся?
-- Відпочиваю разом із сім’єю. Не часто вдається провести час із
рідними, а якщо є така можливість, то часто вибираємося на природу.
Також полюбляє рибалку.
-- Яку найбільшу рибу впіймали?
-- В неділю, коли нам дали вихідний, спіймав коропа. Удома дружина його
зважили -- 4,5 кілограм. Були кілька по 2 кг. Як для аматора, яким себе
вважаю, не поганий трофей.
-- Ви забобонна людина?
-- Колись вірив в забобони, не хочу казати в які саме. А зараз вірю лише в Бога і самого себе.
ИСТОЧНИК: http://fctime.lviv.ua/content/view/200/3/
|
